У 2009 році в Україні було введено кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Вже з перших років свого існування це кримінальне правопорушення зіштовхнулось з великою кількістю викликів: критикою з боку вітчизняних та іноземних фахівців, тривалим періодом незастосування, численними змінами до формулювання складу злочину, і навіть – визнанням відповідної статті Кримінального кодексу неконституційною. Як результат, у 2019 році з’явилась принципово нова редакція ст. 3685 КК України «Незаконне збагачення», яка з незначними змінами продовжує діяти і сьогодні.
Чинна редакція ст. 3685 КК України передбачає кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років за набуття публічним службовцем активів, вартість яких перевищує його законні доходи більше ніж на 3 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (9 084 000 грн у 2025 році). Для цілей кваліфікації незаконного збагачення враховуються активи, набуті після 28.11.2019.
Починаючи з 2019 року, практика антикорупційних органів і судів щодо застосування ст. 3685 КК України перебуває на стадії формування. Аналіз цієї практики є вкрай важливим для юридичної спільноти, адже в корупційних правопорушеннях саме практика відіграє ключову роль у виробленні усталених підходів до оцінки доказів та визначення складу злочину. За результатами нашого дослідження ми виокремили шість ключових тенденцій, які властиві правозастосовній практиці за ст. 3685 КК України «Незаконне збагачення» з 2019 року і по сьогоднішній день.
1. Первинне виявлення ознак незаконного збагачення як правило здійснює НАЗК
Хоча НАЗК не є правоохоронним органом і не веде досудове розслідування у кримінальних провадженнях, Національне агентство наділено широким колом повноважень щодо фінансового контролю над суб’єктами е-декларування.
Основними заходами фінансового контролю в інструментарії НАЗК є повні перевірки декларацій та моніторинг способу життя декларантів. Підставою для початку таких контролюючих заходів може стати високий ризик-рейтинг декларації, журналістське розслідування, звернення викривача або ж власна ініціатива НАЗК. Як показує практика, зазвичай саме в ході цих заходів НАЗК вперше фіксує ознаки незаконного збагачення і формує первинну доказову базу. Це є цілком природнім, адже перевірка наявності ознак незаконного збагачення і необґрунтованих активів є обовʼязковою складовою вищезгаданих моніторингових процедур.
У разі виявлення можливих ознак злочину за ст. 3685 КК України в рамках повної перевірки або моніторингу способу життя, НАЗК направляє обґрунтований висновок до уповноваженого правоохоронного органу за правилами підслідності. Надалі цей висновок НАЗК стає підставою для реєстрації кримінального провадження за ст. 3685 КК України.
Варто усвідомлювати, що отримання обґрунтованого висновку НАЗК не є обов’язковою умовою для початку кримінального провадження за ст. 3685 КК України. У випадку самостійного виявлення ознак незаконного збагачення правоохоронні органи мають право розпочати досудове розслідування за ст. 3685 КК України без попереднього висновку НАЗК щодо цього питання. Втім, як показують результати нашого дослідження, абсолютна більшість кримінальних проваджень за ст. 368⁵ КК України була ініційована саме на підставі інформації від НАЗК. Це вказує на те, що правоохоронні органи (НАБУ, ДБР, Нацполіція) вважають первинне виявлення ознак незаконного збагачення саме роботою НАЗК. Показовим прикладом тут є справа екс-начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ, яка стала публічною в 2024 році. Хоча у цій справі факти можливого незаконного збагачення спершу помітило ДБР, слідчі органи ДБР не ініціювали кримінальне провадження самостійно, а натомість направили лист на адресу НАЗК для перевірки цих фактів у рамках процедури моніторингу способу життя.
2. Антикорупційні органи ототожнюють поняття «законні доходи» і «оподатковані доходи» під час кваліфікації незаконного збагачення
Для виявлення ознак незаконного збагачення за ст. 3685 КК України антикорупційні органи порівнюють вартість активів, набутих після 28.11.2019, зі «законними доходами» публічного службовця та членів його сімʼї (якщо останні мають відношення до набуття відповідних активів).
Згідно з приміткою до ст. 3685 КК України під «законними доходами» розуміються «доходи, правомірно отримані особою із законних джерел». Втім, на практиці НАЗК та органи досудового розслідування використовують звужене тлумачення поняття «законні доходи» та фактично ототожнюють його з поняттям «оподатковані доходи». Зокрема, якщо з певного цілком законно здобутого доходу (наприклад, оплата за договором оренди квартири) особа не сплатила податки, а інформація про такий дохід відсутня у реєстрі ДПС, антикорупційні органи не вважатимуть такий дохід «законним» у розумінні ст. 3685 КК України. Більше того – НАЗК і правоохоронні органи не вважають неоподаткований дохід «законним» навіть у випадках, коли третя особа заробила кошти без сплати податків і в подальшому законно передала їх публічному службовцю на підставі офіційного договору позики чи дарування. Для прикладу: якщо батьки посадовця займались «сірою» підприємницькою діяльністю без належної сплати податків, і потім на ці гроші придбали сину квартиру після 28.11.2019, – НАЗК і органи досудового розслідування не будуть вважати цю квартиру такою, що придбана за «законні доходи».
Підхід антикорупційних органів щодо ототожнення «законних» і «оподаткованих» доходів простежується у численних практичних кейсах. Наприклад, під час проведення повної перевірки декларації працівника ДФС в 2024 році у НАЗК зʼявились сумніви щодо джерел походження коштів на придбання нерухомого майна, яким фактично користувався податківець і його дружина. Працівник ДФС пояснив, що це нерухоме майно було придбано за кошти у розмірі понад 20 млн грн, подаровані його 88-річним дідусем. Сам дідусь підтвердив ці обставини і повідомив НАЗК, що подаровані кошти були акумульовані протягом тривалого часу за рахунок доходів від заробітної плати, продажу нерухомого майна, колекції старовинних монет, ікон та дорогоцінних металів. Разом з тим, у ході перевірки НАЗК виявило, що згідно з даними ДПС та ПФУ дідусь у період 1998-2021 рр. мав лише 549 221 грн офіційних доходів. Як наслідок, НАЗК не визнало подарунок дідуся «законним доходом», склало обґрунтований висновок щодо працівника ДФС за ст. 368⁵ КК України та направило матеріали до ДБР.
Прирівнювання понять «законні» та «оподатковані» доходи для цілей кваліфікації незаконного збагачення є спірним з юридичної точки зору. Хоча несплата податків з певного доходу дійсно може свідчити про порушення податкового законодавства, це не обов’язково вказує на корупційний чи інший незаконний спосіб набуття такого доходу. Якщо батько публічного службовця тривалий час здавав у найм свою квартиру за договором оренди без сплати податків і потім подарував ці кошти сину, такі доходи навряд чи можуть вважатись «незаконними» з точки зору цивільного законодавства – навіть попри порушення вимог Податкового кодексу щодо їх оподаткування. Втім, наразі зарано констатувати, що запропонована НАЗК і органами досудового розслідування методика ототожнення «законних» і «оподаткованих» доходів для цілей кваліфікації злочину незаконного збагачення є повністю акцептованою на рівні судів. Враховуючи незначну кількість вироків за ст. 368⁵ КК України, формування усталеної судової практики у цьому питанні ще попереду.
3. Оформлення активів на третіх осіб не захищає від обвинувачень у незаконному збагаченні
Згідно з п. 2 примітки до ст. 3685 КК України під «набуттям активів» розуміють не лише випадки набуття активів у власність публічним службовцем, а й набуття їх у власність іншою фізичною чи юридичною особою – якщо доведено, що таке набуття здійснено за дорученням публічного службовця, або що такий службовець може прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Як показує практика, на етапі перевірок НАЗК і в рамках досудових розслідувань значна увага приділяється активам, що юридично оформлені на третіх осіб, але фактично можуть бути повʼязані з публічним службовцем. Так, якщо посадовець брав безпосередню участь у придбанні активу і в подальшому постійно користується ним, а номінальний власник цього активу не мав законних доходів на придбання активу і взагалі ним не користується– антикорупційні органи скоріше за все встановлять звʼязок такого активу з посадовцем для цілей кваліфікації незаконного збагачення.
Показовим прикладом тут може слугувати справа колишнього начальника Бучанського РТЦК та СП. У рамках моніторингу способу життя НАЗК виявило, що у 2022-2024 рр. начальник ТЦК і його близькі особи набули низку обʼєктів нерухомого майна, транспортних засобів та інших активів. НАЗК зʼясувало, що вартість набутих активів розходилась із законними доходами на суму понад 21 млн грн. При цьому НАЗК включило майно тещі і мами начальника ТЦК до загальної вартості майна, оскільки встановило факт набуття такого майна за дорученням начальника ТЦК. Так, низка обʼєктів придбавались начальником ТЦК або його дружиною на імʼя родичів за довіреністю в умовах відсутності цих родичів на території України, а також за відсутності у них фінансової спроможності для придбання такого майна. Наразі досудове розслідування у даній справі завершено, обвинувальний акт передано до суду.
Ще одним прикладом є кейс щодо співробітника правоохоронного органу в Дніпропетровській області. Під час моніторингу способу життя НАЗК встановило, що посадовець за власні кошти фактично розпочав будівництво на земельній ділянці, яка юридично належала його тещі. Він також зареєстрував автомобіль Porsche на імʼя тестя. При цьому коштів на придбання таких активів ані у посадовця, ані у його родичів не було. За результатами моніторингу способу життя НАЗК встановило ознаки незаконного збагачення на суму понад 14 млн грн. Обвинувальний акт у цій справі скеровано до суду.
4. Практика щодо нетипових категорій активів наразі відсутня
Досвід останніх років показує, що антикорупційні органи під час розслідування незаконного збагачення успішно виявляють типові категорії активів: нерухомість, транспортні засоби, грошові кошти у готівковій і безготівковій формі. У той же час, згідно з приміткою до ст. 3685 КК України предметом незаконного збагачення можуть бути й інші «нетипові» види активів: майнові права, нематеріальні активи, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, роботи чи послуги на користь посадової особи.
Аналіз публічних джерел свідчить, що у практиці антикорупційних органів за 2019-2025 рр. ще не зустрічались випадки кваліфікації злочину незаконного збагачення на підставі наведених вище нетипових категорій активів. Така тенденція може бути повʼязана з складністю виявлення подібних обʼєктів та доведення їх звʼязку з публічним службовцем поза розумним сумнівом. Втім, з розвитком юридичного інструментарію та практичного досвіду НАЗК, НАБУ, ДБР і Нацполіції ця ситуація може змінитись вже найближчим часом.
5. Під час правової кваліфікації ст. 3685 КК України часто поєднується з іншими кримінальними правопорушеннями
Під час кваліфікації діянь фігурантів НАЗК і органи досудового розслідування часто поєднують ст. 368⁵ КК України «Незаконне збагачення» з іншими кримінальними правопорушеннями.
Найчастіше незаконне збагачення поєднується з ст. 3662 КК України «Декларування недостовірної інформації». Це обумовлено тим, що для приховання фактів незаконного збагачення особи можуть спотворювати відомості у своїх деклараціях: приховувати нерухоме майно, не декларувати членів сім’ї, свідомо завищувати суму своїх готівкових заощаджень з метою обґрунтування подальших витрат тощо. Наприклад, під час повної перевірки декларації депутатки Обухівської міської ради НАЗК досліджувало її можливість накопичити задекларовані готівкові заощадження у розмірі 500 000 USD і 300 000 EUR. Депутатка не змогла довести законність походження цієї готівки, і тому НАЗК зарахувало її еквівалент у гривні до недостовірних відомостей. У довідці про повну перевірку НАЗК вказало, що зазначення цих готівкових активів у декларації «свідчить про вчинення субʼєктом декларування дій, які направлені на спробу надання вказаним коштам вигляду їх законності». За результатами перевірки НАЗК встановило недостовірні відомості у декларації на суму 32,2 млн грн та наявність ознак незаконного збагачення на суму 16,8 млн грн. Ці дані були направлені правоохоронним органам для внесення відомостей до ЄРДР за ст. 368⁵ і ст. 3662 КК України.
Ще одним поширеним випадком є поєднання ст. 368⁵ КК України «Незаконне збагачення» із ст. 209 КК України «Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом». Прикладом тут може слугувати справа голови Хмельницької МСЕК і депутатки Хмельницької обласної ради, досудове розслідування в якій було завершено НАБУ в жовтні 2025 року. За версією слідства, обвинувачена у 2020-2024 рр. незаконно збагатилась на суму близько 160 млн грн. Частину коштів вона легалізувала через фіктивний продаж нерухомості, після чого за сприяння чоловіка вивезла кошти за кордон і розмістила на рахунках у закордонних банках. Дії обвинуваченої були кваліфіковані за ч. 2 ст. 3662, ст. 3685 і ч. 2 ст. 209 КК України.
6. Усталена судова практика за ст. 368⁵ КК України поки що не сформована
За результатами аналізу публічних джерел станом на листопад 2025 року ми виявили 2 вироки і 31 триваюче кримінальне провадження на різних стадіях за ст. 3685 КК України. Деякі з цих 31 кримінальних проваджень вже перебувають на етапі судового розгляду, але рішення по суті в них ще не винесено. Тому в контексті аналізу судової практики за ст. 3685 КК України ми зосередимось на 2 вироках, які вже набрали законної сили.
Перший вирок за ст. 3685 КК України було винесено ВАКС 29.05.2024 у справі №991/3773/24. Обвинуваченим у цій справі виступав заступник директора Поліського лісового офісу ДП «Ліси України» і депутат Рівненської обласної ради. У ході досудового розслідування в 2023 році слідчі ДБР провели обшук за місцем проживання обвинуваченого та вилучили готівкові кошти в різних валютах на суму, еквівалентну 108,9 млн грн. Походження цих коштів обвинувачений пояснити не зміг. ДБР також встановило, що розмір офіційних доходів обвинуваченого і його дружини за період 1999-2023 рр. становив лише 10,5 млн грн. Таким чином, різниця між вартістю набутих активів і сумою законних доходів склала 98,4 млн грн. До початку судового розгляду по суті обвинувачений уклав з прокурором угоду про визнання винуватості, згідно з якою йому призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та одночасно звільнили від відбування покарання з іспитовим строком у 3 роки. Вироком ВАКС цю угоду про визнання винуватості було затверджено як таку, що відповідає вимогам закону та інтересам суспільства. Предмет незаконного збагачення у розмірі 98,4 млн грн стягнули в дохід держави в порядку спецконфіскації.
Другий вирок за ст. 3685 КК України було винесено ВАКС 21.03.2025 у справі №991/1572/25. Текст цього вироку наразі є закритим на підставі ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень». Як відомо з публічних джерел, обвинуваченими у цій справі виступали народна депутатка України ІХ скликання та її чоловік-підприємець. За даними слідства, народна депутатка у 2021-2022 рр. набула у власність активи, які на більш ніж 20 млн грн перевищують її офіційні доходи та заощадження. У подальшому вона передала ці кошти в позику своєму чоловіку, який придбав на них домоволодіння в Одеській області для спільного проживання подружжя. Дії народної депутатки були кваліфіковані за ст. 3685 КК і ч. 2 ст. 3662 КК України, а її чоловіка – за ч. 2 ст. 209 і ч. 2 ст. 3662 КК України. У ході судового розгляду ВАКС затвердив угоду про визнання винуватості, згідно з якою народна депутатка та її чоловік беззастережно визнали свою вину. Засудженим призначили 5 років позбавлення волі (зі звільненням від відбування покарання та іспитовим строком 2 роки), штрафи і позбавлення права обіймати посади на 2 роки. До предмету незаконного збагачення у розмірі 20 млн грн застосували спецконфіскацію.
Отже, судова практика за ст. 3685 КК України «Незаконне збагачення» наразі є вкрай обмеженою. Так, за 6 років дії ст. 3685 КК України на її підставі було винесено лише 2 вироки. В обох випадках вироки були винесені не за результатами повного судового розгляду, а внаслідок укладення угод про визнання винуватості. Це означає, що станом на сьогодні в принципі відсутні судові справи за ст. 3685 КК України, в яких вину особи було б доведено поза розумним сумнівом на основі повного і всебічного дослідження доказів у рамках змагальної процедури судового розгляду по суті. Тому наразі відсутнє чітке уявлення з приводу того, які докази з точки зору суду будуть вважатись належними, допустимими і достатніми для доведення вини особи у незаконному збагаченні в рамках кримінального процесу. Це означає, що окремим усталеним на етапі досудового розслідування підходам на кшталт ототожнення «законних» і «оподаткованих» доходів ще належить пройти випробування в судах.
Варто зауважити, що судова практика значно активніше розвивається у сфері цивільної конфіскації – тобто у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави в порядку ст. 290-292 ЦПК України. Хоча ця процедура за своєю сутністю схожа на незаконне збагачення, вона має менші пороги відповідальності (1 505 250 - 9 084 000 грн у 2025 році), нижчий стандарт доказування («баланс ймовірностей» замість «поза розумним сумнівом») та реалізується значно швидше за свій кримінальний аналог. Завдяки цьому, процедура цивільної конфіскації в Україні нині демонструє значно більшу результативність: з листопада 2019 по вересень 2025 року ВАКС вже ухвалив 28 рішень по суті в таких справах. Втім, слід застерегти учасників кримінального провадження від намагань поширити підходи судової практики у справах про цивільну конфіскацію на кримінальні справи про незаконне збагачення. Справи про цивільну конфіскацію слухаються не щодо особи (in personam), а щодо її майна (in rem), і не мають наслідком притягнення особи до кримінальної відповідальності. Тому докази необґрунтованості активів, які в межах цивільного процесу сприймаються судом як «достатньо переконливі», можуть виявитись недостатніми для визнання вини особи «поза розумним сумнівом» у кримінальному процесі.
* * *
Отже, з 2019 року практика антикорупційних органів щодо застосування ст. 3685 КК «Незаконне збагачення» перебуває на етапі становлення. Велику роль у напрацюванні підходів до розуміння складу цього злочину відіграє НАЗК – адже станом на сьогодні абсолютна більшість кримінальних проваджень за ст. 3685 КК України розпочались саме за результатами моніторингових заходів НАЗК. На основі висновків НАЗК правоохоронні органи також формують підходи до розслідування незаконного збагачення: ретельно досліджують активи третіх осіб, які можуть бути пов’язані з посадовцем; ототожнюють поняття «законні» і «обґрунтовані» доходи на етапі збору доказів; поєднують ст. 3685 КК України з правопорушеннями за ст. 3662 і ст. 209 КК України під час правової кваліфікації тощо.
Судова практика за ст. 3685 КК України поки що залишається вкрай обмеженою. Мова іде лише про 2 вироки ВАКС, обидва з яких були винесені на основі угод про визнання винуватості без процедури повного судового розгляду. Відсутність усталеної судової практики у справах про незаконне збагачення поки що не дозволяє зробити однозначний висновок про те, які саме докази суди вважатимуть достатніми для доведення вини особи поза розумним сумнівом у кримінальному провадженні. Актуальним також залишається питання доцільності кримінального механізму незаконного збагачення на фоні існування швидкої процедури цивільної конфіскації з нижчим стандартом доказування, яка вже продемонструвала високу результативність. Враховуючи стрімкий розвиток практики антикорупційних органів, наступні кілька років стануть вирішальними для розуміння юридичної природи та реальної ефективності ст. 3685 КК як інструменту запобігання корупції в Україні.
Повна наукова версія статті опублікована в фаховому виданні "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Право", випуск №40 (2025)
Автори: Анатолій Пашинський, Максим Васильєв