Протягом останнього десятиліття світовий порядок, встановлений після 1945 року, зазнає різких трансформацій та потрясінь: міжнародні інституції не справляються із забезпеченням дотримання державами встановлених правил, а міжнародне публічне право в багатьох площинах замінило «право сили».
Для реакції на такі події держави все частіше вдаються до квазіправових методів впливу на осіб, організації чи навіть інші держави з метою захисту своєї безпеки. Такими методами є, зокрема, санкції.
Сьогодні, в умовах повномасштабної війни в Україні, ми чуємо про санкції чи не кожного дня. Санкції накладають на рф, її окремі компанії чи окремих громадян. Те саме відбувається і з іншими субʼєктами, які допомагають рф у війні чи загрожують безпеці Україні, Європи, США і не тільки.
Попри загальне сприйняття санкцій як речей, віддалених від приватного життя звичайних громадян, трапляються випадки, коли санкції безпосередньо торкаються приватної особи, часто у неочікуваний момент. До прикладу, під час спадкування.
У цій статті ми розповімо: які є санкції, як вони повʼязані зі спадкуванням та як діяти, коли спадкоємець не може користуватися спадщиною через «гріхи батьків».
Види санкцій
Санкції можна класифікувати за різноманітними критеріями, зокрема, за субʼєктом їх застосування, за територіальною дією, за предметом тощо.
У контексті спадкування перш за все потрібно розділити санкції на два види: 1) українські та 2) іноземні/міжнародні.
Українські санкції
У правовому полі України санкції регулюються Законом України «Про санкції» (далі – Закон), а також актами міжнародного законодавства, які є чинними в Україні.
На процес спадкування найбільше можуть впливати цілеспрямовані санкції – це санкції, які застосовуються до конкретної особи, фізичної чи юридичної.
Розглянемо санкції, які потенційно можуть мати ефект на спадкове майно. З наведеного у Законі переліку, найбільш релевантними є 1) блокування активів та 2) стягнення активів у дохід держави.
Блокування активів – це тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Простими словами: блокування активів = арешт/замороження активів.
Рішення про застосування цього виду санкцій приймається Радою національної безпеки та оборони України (далі - РНБО) та вводиться в дію указом Президента України.
Наслідками блокування активів можуть бути, зокрема, блокування банківських рахунків, арешти нерухомого майна, корпоративних прав тощо. Блокування активів також є передумовою для стягнення заблокованих активів у дохід держави.
Своєю чергою, стягнення активів в дохід держави – це, по суті, безоплатна конфіскація приватного майна. Ця санкція накладається виключно рішенням Вищого антикорупційного суду України (який розглядає справу як суд першої інстанції) за позовом Міністерства юстиції України.
Іноземні та міжнародні санкції
Як громадяни України, так і певні українські активи (нерухоме майно, гроші тощо) можуть опинитися під санкціями окремих іноземних держав (напр., США, Великої Британії) чи під санкціями міжнародних організацій або міждержавних утворень (напр., ООН, ЄС).
Чому нам варто розповісти про іноземні та міжнародні санкції, якщо ми живемо в Україні? Все просто – деякі з цих санкцій мають екстериторіальний ефект, тобто вони діють не лише у країні чи організації, яка їх застосувала, а й поза її межами. Крім того, велика кількість українців мають нерухомість, банківські рахунки, акції та інше майно за кордоном.
Серед іноземних та міжнародних санкцій у контексті спадкування варто виділити замороження активів («freezing»), конфіскацію («seasure»), а також санкції, які мають наслідком заборону банківських транзакцій.
До прикладу, Рада ЄС може прийняти рішення про блокування активів певної особи. Внаслідок такого рішення підсанкційна особа не зможе користуватися та розпоряджатися своїми активами, які знаходяться в ЄС. Ба більше, навіть якщо така особа забажає здійснити банківський переказ за межами ЄС, але у валюті євро, такий банківський переказ найімовірніше буде заблокованим. Така ж історія і з санкціями OFAC (Office of Foreign Assets Control). Це державний орган США, який займається санкціями. Особа, на яку OFAC наклав фінансові санкції, найімовірніше, не зможе здійснювати будь-яких банківських транзакцій у доларі США.
Тепер перейдемо до практичних аспектів впливу санкцій на спадкування.
Спадкове планування і санкції
Накладення санкцій на спадкодавця призводить до істотних обмежень у його праві розпоряджатися своїм майном.
Важливо, що санкції, як правило, мають тимчасовий характер. Наприклад, у разі застосування санкцій у вигляді блокування активів особа не позбавляється права власності на них, а лише тимчасово втрачає право розпоряджатися та користуватися заблокованими активами.
Якщо санкції є тимчасовими, то чи може особа розпорядитися підсанкційним майном на випадок своєї смерті? Розглянемо це питання з точки зору складання заповіту та укладення спадкового договору.
Порядком вчинення нотаріальних дій (далі – Порядок) передбачено, що при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Крім того, у заповіті не обов’язково вказувати конкретне майно, яке заповідається, а можна обмежитися загальними формулюваннями без деталізації конкретних об’єктів: «все майно, що належить мені, як заповідачу, на момент смерті».
Разом із тим Порядком передбачено1, що під час вчинення будь-яких нотаріальних дій нотаріус перевіряє факт застосування санкцій до заявника або до його майна за даними Державного реєстру санкцій. Якщо буде встановлено, що на заявника чи на його майно накладено санкції, нотаріус зобов’язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо така дія призведе до порушення обмежень, установлених санкцією відповідного виду.
Виникає питання, чи може особа скласти заповіт щодо майна, на яке указом Президента накладено санкцію блокування активів.
Як було вказано вище, блокування активів – це тимчасова заборона на розпорядження та користування майном. Власне, тут і захований камінь спотикання. Нотаріус при посвідченні заповіту щодо заблокованого майна має визначити, чи посвідчення заповіту щодо підсанкційного майна призведе до порушень обмежень чи заборон, установлених санкцією. Якщо простіше, нотаріус має визначити, чи є складення заповіту щодо майна розпорядженням таким майном.
Це питання може бути темою окремої статті, але обмежимося простішою відповіддю: так, в Україні складення заповіту щодо певного майна вважається2 розпорядженням таким майном (де розпорядження вживається в значенні однієї з правомочностей права власності).
З огляду на наведене можна дійти до висновку, про те, що в Україні особа, на яку наклали санкції, зокрема блокування активів, не може скласти заповіт щодо власного підсанкційного майна.
На думку авторів, така заборона є дещо абсурдною. Ба більше, наприклад, у ЄС блокування активів не має наслідком заборону на складення заповіту щодо підсанкційного майна. Можливим виходом із ситуації із забороною на складення заповіту у звʼязку з накладенням санкцій РНБО є складення заповіту за кордоном. При дотриманні встановлених українським законом вимог щодо форми та змісту заповіту іноземний заповіт буде дійсним в Україні.
Так само як і з заповітом, при посвідченні спадкового договору нотаріус в Україні зобов’язаний перевірити право власності на майно, що є предметом такого договору, на підставі відповідних правовстановлюючих документів, а також перевірити застосування санкцій до осіб, які звернулися до нотаріуса для засвідчення спадкового договору.
Таким чином, у випадку накладення санкцій РНБО на особу, зокрема у формі блокування активів, нотаріус відмовить у посвідченні як спадкового договору, так і заповіту, оскільки вчинення таких дій може призвести до порушення обмежень, запроваджених РНБО. Проте варто зауважити, що у випадку накладення іноземних чи міжнародних санкцій (які окремо не імплементовані Україною) на заявника чи його майно нотаріус не вправі відмовити у вчиненні нотаріальної дії, такої як посвідчення заповіту або спадкового договору.
Спадкоємці й санкції?
Санкції, накладені на спадкодавця чи його майно, безпосередньо впливають на процес спадкування. Для спадкоємців наявність санкцій на спадковому майні породжує низку практичних питань та проблем.
Чи можливо успадкувати підсанкційне майно?
Якщо коротко – так, можливо.
Наразі процес спадкування майна, на яке накладено санкції, не має спеціального регулювання. Як наслідок, застосуванню підлягають загальні правила спадкування.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті3.
Як зазначено вище, санкції, що накладаються на майно, не позбавляють особу права власності на нього (за винятком конфіскації). Відповідно, у разі смерті особи, на яку накладено санкції, спадкоємець не позбавлений можливості успадкувати підсанкційне майно, оскільки право власності на таке майно не припинено.
Тобто право на спадкування підсанкційних активів – є. Тепер розберемося з процесом оформлення спадщини.
Перший крок – прийняття спадщини. На цьому моменті українське законодавство в принципі не передбачає можливостей для нотаріуса впливати на право спадкоємців прийняти спадщину. Отже, спадкоємцю просто потрібно подати заяву про прийняття спадщини, і на підставі цієї заяви нотаріус зобовʼязаний відкрити спадкову справу.
Другий крок – отримання свідоцтва про право на спадщину, якщо майно перебуває під санкціями.
Процес спадкування, зокрема і процес видачі свідоцтва про право на спадщину, врегульований Порядком. Порядок не містить заборони щодо видачі свідоцтва про право на спадщину у випадку накладення санкцій на майно. Відтак спадкоємець може отримати свідоцтво у загальному порядку після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Чи можливо зареєструвати право власності на успадковане підсанкційне майно?
Свідоцтво про право на спадщину – це нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Проте, отримавши свідоцтво, особа не у всіх випадках стає власником майна автоматично.
У разі спадкування майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації (наприклад, нерухомість або транспортні засоби), виникають істотні обмеження спадкових прав. Так, державні реєстратори/нотаріуси під час проведення реєстраційних дій перевіряють наявність санкцій щодо такого майна. У випадку, якщо до спадкового майна застосовано санкції, зокрема у вигляді блокування активів, реєстраційні дії не можуть бути здійснені, і державний реєстратор зобов’язаний відмовити у реєстрації права власності.
Таким чином, у разі наявності санкцій на спадковому майні, яке підлягає державній реєстрації, зареєструвати право власності на таке майно неможливо до моменту скасування санкцій.
Чи може спадкоємець опинитися під санкціями внаслідок спадкування підсанкційного майна?
У цьому контексті варто звернути увагу на те, що до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Санкції мають індивідуальний характер. Указ Президента, яким вводиться в дію рішення РНБО про застосування санкцій, є актом індивідуальної дії, тобто поширюється лише на субʼєктів, що зазначені в такому акті.
Отже, спадкоємець не може опинитися під санкціями автоматично лише через отримання у спадщину підсанкційного майна чи через наявність інших санкцій, застосованих до спадкодавця.
У випадку, коли спадкодавець володів часткою у статутному капіталі товариства або був акціонером акціонерного товариства, на яке накладено санкції, такі санкції продовжують діяти щодо юридичної особи, а не щодо спадкоємця частки. Отже, частка у статутному капіталі може бути успадкована, але це не створює ризику автоматичного застосування санкцій до спадкоємця.
Чи можна відмовитися лише від підсанкційного майна?
Право на відмову від прийняття спадщини передбачене Цивільним кодексом України. Основним принципом інституту відмови від прийняття спадщини є те, що така відмова має бути безумовною та беззастережною. Це означає, що відмовитися від частини спадщини, наприклад лише щодо підсанкційного майна, неможливо – є лише можливість відмовитися від усієї спадкової маси.
Можливість відмовитися від прийняття спадщини обмежена строком на прийняття спадщини (6 місяців), протягом цього ж строку можна відкликати свою відмову і брати участь у спадкуванні.
Чи обмежується можливість користування успадкованим підсанкційним майном?
Важливо розуміти, що хоч санкції й мають індивідуальний характер, вони не знімаються автоматично. Тобто смерть особи автоматично не припиняє санкції, що застосовані до цієї особи. Це стосується як національних, так і міжнародних санкцій. У разі спадкування майна, на яке накладено санкції, виникає обмеження прав спадкоємця щодо розпорядження і користування цим майном.
Окремо варто розглянути ситуацію, коли спадкодавець володів часткою у статутному капіталі юридичної особи, на яку накладено санкції. У випадку спадкування такої частки права спадкоємця також будуть обмежені. Зокрема, можуть бути обмежені корпоративні права: неможливо отримувати дивіденди чи здійснювати інші розпорядчі дії з активами юридичної особи, якщо її майно або кошти заблоковані чи заморожені внаслідок застосування санкцій.
Отже, за українським спадковим правом особи можуть успадкувати майно спадкодавця, який знаходився під санкціями. Водночас спадкоємці стикаються з проблемою подальшого користування та розпорядження таким майном, оскільки смерть особи автоматично не знімає санкції.
Як зняти санкції з успадкованого майна?
Процедура зняття національних санкцій
Чіткої процедури скасування санкцій у випадку смерті особи, на яку накладено санкції, немає. У звʼязку з цим виникає питання, хто та як може скасувати санкції у випадку смерті підсанкційної особи?
В Україні рішення про скасування санкцій приймається тим органом, який їх запровадив. Тобто санкція у вигляді стягнення активів у дохід держави може бути скасована виключно судом, а інші види санкцій скасовуються рішенням РНБО, яке вводиться в дію указом Президента.
Правом ініціювати скасування санкцій володіють: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Служба безпеки України. Разом з тим будь-яка особа не позбавлена права звертатися до органів державної влади зі зверненнями, заявами та пропозиціями відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином, спадкоємець підсанкційної особи має право звернутися до РНБО із заявою щодо скасування санкцій у зв’язку зі смертю спадкодавця. Аргументувати звернення можна, зокрема, тим, що смерть підсанкційної особи усуває мету та підстави застосування санкцій, оскільки санкції мають персональний характер і спрямовані на конкретну особу.
Можливість звернення з заявою про вжиття заходів щодо зняття санкцій безпосередньо до РНБО обґрунтована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 9901/314/20. Також у цій постанові суд зазначив, що звернення до органу, який прийняв рішення, з яким не згоден заявник, не є скаргою на таке рішення, а по суті є пропозицією органу самостійно виправити допущені порушення або заявою про недоліки в його діяльності.
У зверненні щодо зняття санкцій доцільно зазначити: факт смерті особи, щодо якої застосовані санкції; те, що після смерті відпала мета застосування санкцій; долучити копію свідоцтва про смерть та документи, що підтверджують статус спадкоємця.
Спадкоємець не позбавлений і судового захисту, оскільки таке право гарантовано Конституцією України. Проте на момент написання цієї статті в Україні ще немає судової практики щодо зняття санкцій у звʼязку зі смертю підсанкційної особи за зверненням спадкоємця.
Якщо ґрунтуватися на загальних принципах права та нормах Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), можна зробити висновок, що санкції, накладені на спадкодавця, у випадку смерті останнього, можна зняти у судовому порядку за позовом спадкоємців. Фактично указ Президента, яким введено в дію рішення РНБО про накладення санкцій, після смерті підсанкційної особи порушує права спадкоємців щодо розпорядження успадкованим майном. Важливо зазначити, що оскаржувати потрібно саме указ Президента, а не рішення РНБО (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2021 року справа № 280/5208/21). Оскаржувати такий указ потрібно до Касаційного адміністративного суду як до суду першої інстанції.
Виникає питання: який спосіб захисту обрати? КАСУ не містить вичерпного переліку способів захисту. Перше, що спадає на думку – це звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, проте цей спосіб не є ефективним у цій ситуації, оскільки мета спадкоємця не довести, що указ був протиправним на момент його прийняття, а зняти санкції, які стали неактуальними.
Можливим варіантом ми вбачаємо використання інших способів захисту, які прямо не передбачені КАСУ, але не суперечать закону (ч. 2 ст. 5 КАСУ). Підставою для позову може стати обставина смерті особи: спадкоємець доводить, що на момент звернення з позовом мета застосування санкцій втратила актуальність, а також що санкції безпідставно обмежують право власності на отримане у спадок майно. У позові варто просити суд скасувати указ Президента про введення в дію рішення РНБО про накладення санкцій з моменту смерті підсанкційної особи.
У випадку, якщо національні суди не забезпечать ефективного поновлення порушених прав, спадкоємець зберігає право на подання заяви до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) за умови вичерпання національних засобів захисту. Станом на дату написання даної цієї існує одне рішення ЄСПЛ, де розглядалося питання законності накладення санкцій РНБО на особу: рішення «ТОВ М.С.Л. проти України». У вищезазначеному рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявник не мав реального доступу до незалежного суду, який би міг оцінити правомірність санкцій. Крім того, ЄСПЛ зауважив, що акти РНБО та указ Президента мають «політичний характер», а суди обмежені в можливості перевіряти їх по суті. Відсутність незалежного контролю, відповідно до висновків ЄСПЛ, створює ризик свавілля.
Процедура зняття міжнародних санкцій
Для зняття міжнародних санкцій (ЄС, ООН, США, Великої Британії, Австралії) існує процедура делістингу. Відповідно до цієї процедури особа може звернутися до органу, що наклав санкції, з проханням виключити її з санкційного списку.
У випадку смерті спадкодавця, спадкоємці можуть звернутися до органу, який наклав санкції. Наприклад, у випадку накладення санкцій ООН потрібно звернутися до омбудсмана ООН з вимогою про виключення померлого з санкційного списку у звʼязку зі смертю. За загальним правилом до заяви про виключення з санкційного списку потрібно додати офіційне свідоцтво про смерть, у разі потреби з апостилем та перекладом, з метою підтвердження смерті особи.
Висновки
У нинішніх реаліях України санкції є не лише частиною внутрішньої чи міжнародної політики. Сьогодні санкції можуть стосуватися кожного українця, зокрема у спадкових справах.
Попри абсолютність права власності, українське правове регулювання щодо санкцій є недосконалим та не забезпечує спадкоємцям достатніх засобів для захисту свого права на спадкове майно. Шлях вирішення цих проблем може полягати в імплементації європейського регулювання, яке є більш відповідним принципу правової визначеності.
А поки ми «маємо, те що маємо», спадкове планування в Україні стає все більш креативним та вимагає від юристів нестандартних рішеннь та поглибленої експертизи у cross-border справах.
[1] п. 7 Глави 1 Розділу І Порядку.
[2] Постанова КЦС ВС від 23 грудня 2020 у справі № 367/704/16-ц. Рішення Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі № 1-рп/2014.
[3] ст. 1218 Цивільного кодексу України
Автори: Ярослав Наконечний, Мілана Нечваль