У 2026 році питання оподаткування призових винагород спортсменів стає дедалі актуальнішим - як для самих атлетів, так і для їхніх менеджерів та податкових радників.
Світовий спорт стрімко професіоналізується, а призові фонди зростають до рівнів повноцінного бізнесу, що неминуче привертає увагу податкових органів. У зв’язку з цим особливого значення набуває аналіз податкового резидентства спортсменів, моменту виникнення доходу та відповідного обсягу податкових зобов’язань.
Футбол: міжнародний досвід і українська реальність
Показовим є кейс, який активно обговорювався у 2025 році в європейському футбольному середовищі. Захисник збірної України Олександр Зінченко, що зараз грає за Ноттінгем Форест, опинився в центрі податкового спору з британськими фіскальними органами через структуру оподаткування так званих image rights - доходів від використання іміджевих прав.
Частина його доходів надходила не безпосередньо як заробітна плата, а через окрему компанію, яка управляла комерційними та рекламними контрактами спортсмена. Податкові органи поставили під сумнів економічну обґрунтованість такої моделі, вважаючи, що значна частина цих доходів фактично має оподатковуватися як особистий дохід спортсмена за правилами країни його податкового резидентства.
Спір тривав близько 6 місяців і завершився рішенням суду на користь податкової служби, після чого Зінченко був змушений сплатити заборгованість (300 000 фунтів) та закрити компанію, через яку здійснювалося управління його іміджевими правами.
Ситуація ускладнилася тим, що доходи формувалися одразу в кількох юрисдикціях, а сам спортсмен мав зв’язки з різними податковими системами - країною клубу, країною проживання та країною реєстрації компанії. Цей кейс наочно демонструє податкові ризики, що виникають у разі використання комбінованих моделей доходів за наявності доходів у кількох юрисдикціях.
Поряд із міжнародними спорами та публічними скандалами українські футболісти стикаються з податковими ризиками й усередині країни, зокрема в межах кримінальних проваджень щодо ухилення від сплати податків.
В 2022 році ексгравцеві збірної України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України - ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
За даними слідства, у період 2016 – 2018 років футболіст отримав понад 100 млн грн доходів, які, за версією детективів Бюро економічної безпеки України, були навмисно приховані. Унаслідок цього він ухилився від: сплати податку на доходи фізичних осіб - майже 16 млн грн; сплати військового збору - понад 1 млн грн.
У 2018 році, вже маючи статус фізичної особи-підприємця, спортсмен, за даними слідства, приховав реальні обсяги доходів та додатково ухилився від сплати єдиного податку більш ніж на 1 млн грн. Загальна сума несплачених коштів до бюджету України перевищує 18,2 млн грн.
Досудове розслідування здійснюється одразу за двома статтями Кримінального кодексу України: ч. 3 ст. 212 КК України - ухилення від сплати податків; ч. 3 ст. 209 КК України - легалізація майна, одержаного злочинним шляхом. Важливо, що це кримінальне провадження триває щонайменше з 2022 року, і станом на теперішній час відсутня публічна інформація про його завершення, передачу до суду чи винесення вироку. Така затяжна невизначеність є типовою для податкових справ, що стосуються значних сум і складних фінансових конструкцій.
Бокс: особливості доходів та підвищені податкові ризики
Професійний бокс є одним із найбільш складних з податкової точки зору видів спорту. Доходи боксерів, як правило, мають нерегулярний характер і формуються з гонорарів за поєдинки, бонусів, призових, рекламних контрактів та виплат за телетрансляції. Така структура доходів у поєднанні з міжнародною мобільністю спортсменів створює підвищені податкові ризики.
На відміну від командних видів спорту, більшість боксерів працюють як самозайняті особи або через окремі компанії, взаємодіючи з промоутерами, менеджерами та медіаплатформами. Виплати часто здійснюються в різних юрисдикціях, що ускладнює визначення податкового резидентства та країни, в якій виникає обов’язок зі сплати податків.
Особливу увагу податкові органи приділяють використанню компаній для управління комерційними й іміджевими доходами боксерів. Якщо такі структури не мають реального економічного змісту, а створені виключно для контролю грошових потоків, доходи можуть бути перекваліфіковані в особисті з відповідними донарахуваннями податків і штрафів.
Показовим прикладом податкових ризиків у боксі є справа Менні Пак’яо, одного з найвідоміших боксерів світу. У 2013 році податкові органи Філіппін висунули до нього претензії щодо несплати податків на суму понад 40 млн доларів США.
Суть спору полягала в тому, що значна частина доходів Пак’яо формувалася у США, де він проводив більшість своїх поєдинків і сплачував податки як нерезидент. Водночас філіппінська податкова служба вважала його податковим резидентом Філіппін, а отже - таким, що зобов’язаний декларувати та оподатковувати світовий дохід.
Українська податкова практика щодо професійних боксерів формується не навколо публічних кримінальних справ, а переважно в межах податкового контролю та адміністративних донарахувань.
Контролюючі органи звертають увагу на ситуації, коли фізична особа - спортсмен: залишається податковим резидентом України; отримує значні доходи від нерезидентів (промоутерів, медіакомпаній, спортивних організацій); декларує в Україні лише частину доходів або використовує ФОП-структуру без належного економічного обґрунтування.
У таких випадках податкова служба, як правило, аналізує: джерела надходження коштів; фактичний контроль над доходами; відповідність задекларованих доходів рівню витрат; застосування міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування.
Як насправді оподатковуються призові професійних спортсменів в Україні
Тривалий час професійні спортсмени в Україні були переконані, що їхні призові доходи автоматично звільнені від оподаткування.
Підставою для цього слугувала ст. 165 Податкового Кодексу України, яку багато хто сприймав як універсальну «податкову індульгенцію» для спортивних винагород. Насправді ж ця норма звільняє від оподаткування не всі призові, а лише чітко окреслене коло виплат - зокрема винагороди чемпіонам України та призерам міжнародних змагань. У таких випадках спортсмен дійсно не сплачує ані податок на доходи фізичних осіб, ані військовий збір.
Водночас більшість призових, які спортсмени отримують на місцевих, клубних або міжнародних комерційних турнірах, не підпадають під податкові пільги. Такі виплати розглядаються як звичайний дохід фізичної особи й оподатковуються за загальною ставкою: 18 % ПДФО та 5 % військового збору. На практиці вирішальним є не назва турніру чи платника, а його офіційний статус. Якщо змагання не мають статусу чемпіонату України або міжнародного спортивного заходу, податкове звільнення не працює.
Окрема зона ризику - міжнародні комерційні змагання та призові від іноземних організаторів. Податкова традиційно намагається трактувати такі виплати як «іноземний дохід». Зокрема, в індивідуальній податковій консультації від 10.09.2025 р., № 4888/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК Державна податкова служба України роз’яснила, що якщо сума винагороди отримується фізичною особою, з джерел за межами України, то сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується ПДФО і військовим збором на загальних підставах. При цьому фізична особа зобов’язана подати річну податкову декларацію та сплатити податок (військовий збір) з такого доходу.
Однак судова практика дедалі частіше стає на бік спортсменів: якщо гроші отримані саме за призове місце на міжнародному змаганні, вони не підлягають оподаткуванню в Україні. Вирішальним є документальне підтвердження статусу змагань і результату спортсмена, а не країна чи форма виплати.
Так наприклад, в постанові від 17.09.2025 по справі № 523/14213/23 Верховний Суд проаналізувавши природу грошової винагороди за результат у міжнародних змаганнях, прямо послався на п. «б» п.п. 165.1.1 ПК України як на норму, що відносить ці винагороди до доходів, які не включаються до загального оподатковуваного доходу.
ФОП і спорт: зона підвищеного ризику
Найбільші податкові ризики виникають тоді, коли спортсмен поєднує спортивну кар’єру з підприємницькою діяльністю. Якщо призові кошти зараховуються на рахунок фізичної особи -підприємця або оформлюються як дохід від господарської діяльності, держава сприймає спортсмена вже не як призера змагань, а як бізнес. У такому разі податкові пільги не працюють, а доходи оподатковуються за правилами, встановленими для підприємців.
Так, відповідно до індивідуальної податкової консультації ДПС № 6536/ІПК/99-00-04-03-03 від 09.12.2025, ключовими для податкової кваліфікації доходу є спосіб отримання коштів (зокрема, їх зарахування на рахунок ФОП) та дата їх фактичного надходження на рахунок платника. Це правило застосовується незалежно від того, чи мають такі кошти характер призових або спонсорських виплат.
Таким чином, зарахування доходу на рахунок ФОП розглядається як ознака здійснення підприємницької діяльності, навіть у разі формального отримання призових фізичною особою-спортсменом. Такий висновок підтверджує і судова практика, зокрема постанова ВС КАС від 07.03.2024 у справі № 480/293/20, яка стверджує, що податковий режим визначається фактичними обставинами діяльності та способом отримання доходу, а не виключно статусом платника.
Міжнародний контекст: як це працює за кордоном
Для порівняння, у більшості інших країн податковий підхід до призових спортсменів є значно жорсткішим. Найчастіше такі виплати розглядаються як звичайний оподатковуваний дохід, а правила залежать від юрисдикції проведення змагань. У Сполучених Штатах, наприклад, призові, отримані іноземними спортсменами на території США, за замовчуванням підпадають під утримання податку за ставкою до 30 %, якщо між країнами не діє договір про уникнення подвійного оподаткування. У Франції доходи спортсменів, отримані за участь у змаганнях на території країни, вважаються доходом із джерелом походження у Франції. Організатор або платник часто зобов’язаний утримати податок з нерезидента (withholding tax), навіть якщо спортсмен не має постійного податкового резидентства.
Висновок
Податкове регулювання призових у спорті значно складніше, ніж це зазвичай уявляють самі спортсмени. Стаття 165 ПК України справді надає важливі пільги, однак вони не є універсальними і працюють лише за чітко визначених умов. Вирішальне значення мають не сума призових і не гучність турніру, а юридичний статус змагань, характер виплати та спосіб її оформлення. Саме на цих деталях найчастіше ґрунтуються податкові донарахування й спори з контролюючими органами.
Міжнародний контекст лише підсилює ці ризики. У більшості країн світу призові спортсменів оподатковуються за загальними правилами, нерідко - безпосередньо в країні проведення змагань. Українська модель, яка звільняє від оподаткування винагороди чемпіонам України та призерам міжнародних змагань, виглядає радше винятком, ніж правилом. Водночас саме ця «м’якість» законодавства вимагає особливої уважності до документів і кваліфікації доходів, адже будь-яка помилка може призвести до втрати податкової пільги.
Окремої уваги потребує поєднання спортивної кар’єри з підприємницькою діяльністю. Використання статусу ФОП для отримання призових або суміжних доходів істотно змінює податкову картину й часто нівелює звільнення, на яке спортсмени розраховують, посилаючись на статтю 165 ПК України. У результаті питання оподаткування стає не наслідком спортивних перемог, а самостійним фактором фінансових ризиків.
У сучасному професійному спорті податкові наслідки перемог варто прораховувати ще до виходу на старт. Індивідуальний юридичний аналіз спортивних виплат, контрактів і джерел доходів дозволяє не лише уникнути донарахувань, а й зберегти законні податкові пільги. Саме тому дедалі більше спортсменів і спортивних організацій розглядають податковий супровід не як витрату, а як інвестицію у стабільність кар’єри.
Авторка: Наталія Мисник