Перевірка контролюючого органу – завжди стрес для бізнесу, а тим більше для приватної особи, а особливо, якщо щось пішло не так, і інспектор виявив порушення. Що робити, якщо за результатами перевірки і розгляду справи інспектор Держгеокадастру наклав на керівника штраф і видав припис про усунення порушення, але підприємство не погоджується з результатами перевірки?
Що можна оскаржити і до якого суду звертатись?
Оскаржувати можна і потрібно дії інспектора щодо проведення перевірки, постанову про накладення адміністративного стягнення та припис про усунення порушення.
Але якщо дії інспектора щодо проведення перевірки та припис про усунення порушення підлягають оскарженню в адміністративному суді, то постанова про накладення адміністративного стягнення оскаржується до місцевого загального суду. Ці позови можуть розглядатись в одному суді в рамках однієї справи лише за умови, що штраф накладено та припис про усунення порушення видано одній особі (фізичній особі). У такому випадку справа розглядатиметься адміністративним судом.
Проте у більшості випадків перевірка проводиться щодо юридичної особи (компанії), якій і видається припис про усунення порушення, а штраф накладається на керівника (посадову особу). А тому оскарження результатів перевірки в одному суді, в межах однієї судової справи є неможливим. З огляду на це доводиться ініціювати щонайменше два судових процеси: в адміністративному суді – оскаржувати припис про усунення порушення від імені компанії, та в загальному суді – оскаржувати постанову про накладення адміністративного стягнення (штрафу) від імені керівника підприємства.
Крім того, важливо також правильно визначити і вказати відповідача, адже це може стати самостійною підставою для відмови у позові. Хоча саму перевірку проводить інспектор, акт перевірки складає, постанову про накладення штрафу виносить та припис видає також інспектор, належним відповідачем у цих справах є саме контролюючий орган державної влади, а не інспектор, який перебуває у трудових відносинах з цим органом. Проте, інспектор у таких справах може виступати як третя особа на стороні відповідача (постанова Верховного Суду від 09.04.2020 р. у справі № 181/581/17(2-а/181/17/17).
Чи потрібно оскаржувати наказ про призначення перевірки, акт перевірки, протокол про правопорушення, повідомлення про сплату шкоди?
Ні, не потрібно. Жоден із зазначених документів не може бути предметом оскарження до суду.
Акт перевірки і протокол про вчинення адміністративного правопорушення не підлягають оскарженню до суду, оскільки вони не встановлюють жодних обов’язків для компанії, що перевіряється, чи для керівника, стосовно якого складено протокол.
Не підлягають оскарженню до суду і повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок виявленого правопорушення, оскільки воно є лише розрахунком інспектора та не є підставою для стягнення шкоди – визначена у повідомленні шкода може бути сплачена підприємством лише добровільно або на підставі рішення суду. Відтак, вказане повідомлення не створює для підприємства жодних правових наслідків (постанови Великої Палати від 12.02.2018 р., від 23.01.2019 р., від 27.03.2019 р.).
Крім того, не підлягають оскарженню до суду накази про призначення перевірки. І хоч донедавна деякі компанії, в разі незгоди з результатами перевірки, оскаржували до суду наказ про призначення перевірки, Верховний Суд дійшов висновку, що такі накази також не підлягають оскарженню, оскільки за своєю суттю вони є розпорядчими актами одноразової дії та вичерпують свою дію фактом виконання (проведенням перевірки) (постанова Верховного Суду від 12.08.2019 р.).
З яких підстав можуть бути оскаржені та скасовані результати перевірки?
Підстави для оскарження і скасування результатів перевірок умовно можна поділити на дві групи.
Перша група – це так звані «процесуальні» («процедурні») підстави, тобто, порушення інспектором процедури проведення перевірки або відсутність підстав для її проведення.
Законом чітко визначено підстави для проведення планових і позапланових перевірок, та процедуру (порядок) їх проведення. А тому, якщо перевірку буде призначено з порушенням вимог законодавства, або за відсутності законних для цього підстав, то суд може визнати дії інспектора щодо проведення перевірки незаконними та скасувати документи, що прийняті за результатами її проведення.
Однак, наразі, у Верховному Суді немає однозначної позиції щодо того, чи повинен інспектор дотримуватись загального порядку проведення перевірок, встановленого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». В одних справах Верховний Суд задовольняє позови про скасування результатів перевірок, якщо вони призначені чи проведені з порушенням норм вказаного Закону (постанови Верховного Суду від 10.01.2019 р. у справі № 823/922/17, від 28.01.2020 р. у справі № 818/998/17); в інших – займає протилежну позицію, вважаючи, що норми цього Закону жодним чином не стосуються перевірок Держгеокадастру та відмовляє у подібних позовах (постанова Верховного Суду від 27.02.2020 р. у справі № 818/1512/17).
Другу групу підстав, з яких суд може скасувати результати проведеної Держгеокадастром перевірки, умовно можна назвати – «матеріальні» підстави або «по суті». Маються на увазі усі випадки скасування результатів перевірки, коли суд доходить висновку, що відсутні факт або склад правопорушення.
Проте часто місцеві суди дивляться на одні і ті ж порушення по-різному, та навіть за подібних обставин можуть дійти протилежних висновків щодо наявності чи відсутності порушення.
Так, наприклад, одним з поширених порушень, які виявляють інспектори, є використання земель не за цільовим призначенням. При цьому, часто інспектори, не розбираючись у деталях, накладають штраф не за використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням, а за зміну виду використання земель в межах їх цільового призначення (наприклад, коли землі для сінокосіння чи пасовища використовуються як рілля для вирощування сільськогосподарських культур, або земельна ділянка для розміщення гаражного будівництва використовується під будівництво житлового будинку).
Позиція судів в цій ситуації не завжди однозначна. Так, раніше суди займали позицію, що якщо земля використовується в межах цільового призначення, але за іншим видом використання, то має місце правопорушення, проте зараз суди займають позицію, що зміна виду використання земельної ділянки є правом її власника чи користувача, а тому, якщо земельна ділянка використовується в межах цільового призначення земельної ділянки (в межах категорії земель), хоч і за іншим видом використання, то це не є правопорушенням (не є використанням ділянки не за цільовим призначенням).
Іншим поширеним порушенням, яке часто виявляють інспектори, є самовільне зайняття земельних ділянок. Однак, оцінюючи наявність факту цього правопорушення, суди також бувають неоднозначні. Так, іноді суди займають позицію, що для спростування висновків інспектора про самовільне зайняття земельних ділянок (відсутність підстав для користування земельною ділянкою) достатньо мати будь-який договір з власником земельної ділянки, навіть якщо на підставі цього договору не виникає права користування, наприклад, договір підряду на обробіток земельної ділянки. В інших справах суди вважають, що порушення наявне, якщо особа користується земельною ділянкою без документів, що породжують право користування (оренди), та без належного оформлення такого права.
Які інші негативні наслідки можуть настати, якщо не оскаржити результати перевірки?
Важливо розуміти, що негативні результати і наслідки перевірки можуть не обмежитись одним лише штрафом і приписом про усунення порушення.
Так, інспектор Держгеокадастру сміло може прийти з повторною перевіркою щодо виконання припису та накласти штраф за його невиконання, якщо результати перевірки не будуть оскаржені до суду і судом не будуть вжиті заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного припису.
Крім того, до особи може бути пред’явлений позов про стягнення збитків, розрахованих інспектором у повідомленні про сплату шкоди, заподіяної внаслідок виявленого правопорушення, якщо, знову ж таки, не оскаржити вчасно результати перевірки до суду.
Якщо під час перевірки інспектор вирішить, що особа самовільно зайняла земельну ділянку чи встановить, що строк користування земельною ділянкою закінчився, а земельна ділянка не повернута власнику, то Держгеокадастр, власник земельної ділянки або прокурор можуть звернутись до особи з позовом про звільнення (повернення) земельної ділянки та стягнення збитків (у розмірі неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою). Якщо на земельній ділянці вже проведено посівні роботи, то в разі задоволення такого позову, особа може втратити врожай.
А, отже, щоб не створити собі більше проблем та мати більш сильну позицію для захисту в суді у всіх інших можливих спорах, що можуть виникнути після проведеної Держгеокадастром перевірки, варто вчасно оскаржити постанову про накладення штрафу і припис. Якщо цього не зробити, то надалі буде важко довести в суді свою незгоду з результатами перевірки та заперечувати проти тих обставин і фактів, що встановлені інспектором у прийнятих ним рішеннях та не були оскаржені в суді.
Таким чином, якщо під час проведення перевірки інспектор Держгеокадастру виявив у вас порушення, а ви з цим не згодні та вважаєте, що жодних порушень ви не вчиняли, то вам потрібно оскаржити результати перевірки в суді. Навіть, якщо порушення мало чи має місце, але перевірка проведена незаконно, то результати перевірки можуть бути скасовані з «процесуальних» підстав, а вказані порушення за цей час можуть бути усунуті без додаткових негативних наслідків для вас.
Якщо ж ви вважаєте, що «дешевше» заплатити штраф, ніж розпочинати судовий процес, а то й два, то потрібно бути готовим до того, що інспектор чи інші уповноважені органи (особи) – орган місцевого самоврядування, Держгеокадастр чи прокурор – може пред’явити до вас інші вимоги (позов про розірвання договору оренди, позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, про відшкодування шкоди, стягнення збитків тощо). І в цьому випадку, якщо результати перевірки не було вчасно оскаржено, доводити в суді незаконність висновків інспектора буде вкрай важко. А витрачатись доведеться уже не на один чи два процеси, а на більше судових процесів. Ощадливий платить двічі.