У цьому випуску дайджесту практики приватних клієнтів проаналізовано впровадження множинного громадянства, старт системи е-нотаріату для спадкових справ та ключові положення проєкту нового Цивільного кодексу України. Розуміння цих процесів є важливим для ефективного планування статків і захисту прав та інтересів.
Дозволене множинне громадянство
З 16 січня 2026 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про громадянство України», яка оновлює правила набуття та втрати громадянства України. Зміни спрямовані на спрощення процедур для окремих категорій іноземців, зокрема військовослужбовців та членів їхніх родин, а також на уточнення підстав для втрати громадянства. З основного:
- Встановлено спрощений порядок набуття громадянства України для громадян країн-партнерів (Канади, Федеративної Республіки Німеччини, Республіки Польщі, Сполучених Штатів Америки та Чеської Республіки). Громадяни цих країн можуть набути українське громадянство, склавши іспити та проживши в Україні 5 років, без зобов'язання припинити іноземне громадянство.
- Україна визнає множинне громадянство, якщо: 1) дитина набула громадянство України та іншої держави за народженням або при усиновленні; 2) громадянин України автоматично набув інше громадянство через шлюб з іноземцем; 3) громадянин України набув інше громадянство автоматично (внаслідок дії іноземного законодавства), але не отримав підтверджуючий документ; 4) громадянин України набув громадянство країн-партнерів, зазначених вище; 5) громадянин країн-партнерів набув громадянство України.
- Встановлено нові підстави для втрати громадянства України. Така втрата відбувається у разі добровільного набуття громадянства держави-агресора (росії) або засудження за злочини проти національної безпеки (тероризм, державна зрада, участь у війні проти України). ВАЖЛИВО: примусова паспортизація на окупованих територіях не є підставою для втрати громадянства, якщо особа не займалася колабораціонізмом чи пропагандою.
Новий спадковий реєстр
21 січня 2026 року було прийнято новий Порядок державної реєстрації заповітів, спадкових договорів, відомостей, пов’язаних із спадкуванням, та ведення Спадкового реєстру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2026 року № 52 (далі – Порядок).
Порядок набере чинності після опублікування Міністерством юстиції в «Офіційному віснику України» повідомлення про початок функціонування Єдиної державної електронної системи е-нотаріату (представники органів державної влади зазначають, що це має відбутися протягом 2026 року).
Порядок запроваджує новий Спадковий реєстр, який замінить чинний, з метою цифровізації нотаріальних дій.
Після набрання Порядком чинності до Спадкового реєстру вноситимуться не лише реквізити заповітів чи спадкових договорів, а й їхні скан-копії. Також до реєстру вноситимуться копії та інформація про заяви у спадкових справах, зокрема заяви про прийняття спадщини або відмову від неї.
Суди та державні органи отримуватимуть інформацію про спадкоємців автоматично через систему «Трембіта», що включатиме в себе Спадковий реєстр, не надсилаючи паперові запити нотаріусам. Це пришвидшить розгляд судових справ, зокрема у випадках правонаступництва, та мінімізує бюрократію.
Законодавчі ініціативи (проєкт Цивільного кодексу)
22 січня 2026 року зареєстровано проєкт нового Цивільного кодексу України, або, як його пропонують назвати автори, Кодексу права приватного (далі – Проєкт ЦК). Проєкт ЦК наразі включено до порядку денного Верховної Ради України. Автори цього законопроєкту пропонують скасувати Сімейний кодекс України та Закон України «Про міжнародне приватне право» та включити положення цих нормативно-правових актів до книг Кодексу права приватного під назвами «Право сімейне» та «Право приватне міжнародне» відповідно. 06 лютого 2026 року зареєстровано ще два альтернативні проєкти Цивільного кодексу України, проте нижче проаналізовано саме Проєкт ЦК від 22 січня 2026 року.
Серед основних змін, що пропонуються авторами Проєкту ЦК у сфері сімейного права, слід виділити такі.
Щодо шлюбу:
- Пропозиція шлюбу буде зобовʼязувати. Пропонується ввести поняття заручених, яке існувало у первісній редакції Сімейного кодексу України та згодом було вилучене з нього.
Відповідно до ст. 1488 Проєкту ЦК, зарученими вважаються особи, які висловили бажання укласти шлюб, наприклад, чоловік зробив жінці пропозицію і вона погодилася. Самі по собі заручини не створюватимуть обовʼязку вступати у шлюб. Проте у разі відмови від укладання шлюбу особа, яка відмовилася, має відшкодувати іншій особі моральну шкоду та витрати, понесені нею у звʼязку з приготуванням до шлюбу та весілля. У звʼязку з імплементацією інституту заручин, шлюбний договір зможуть укладати між собою не тільки наречені та подружжя, але й заручені особи.
- Трансгендерність як підстава для визнання шлюбу недійсним. Пропонується додати нову підставу для недійсності шлюбу: «недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка змінила стать» (ч. 4 ст. 1495 Проєкту ЦК). Такий шлюб вважатиметься недійсним з моменту зміни статі. Тобто навіть якщо чоловік укладав шлюб із жінкою, яка після цього змінила стать, такий шлюб вважатиметься недійсним з моменту зміни статі. Подати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання такого шлюбу недійсним зможе будь-яка заінтересована особа. Цю норму пропонують запровадити у звʼязку з тим, що в шлюбі можуть перебувати лише особи різної статі (жінка та чоловік).
- Встановлення режиму окремого проживання подружжя у договорі. Інститут окремого проживання подружжя не є новим, він врегульований чинним Сімейним кодексом України. Такий режим наразі встановлюється за рішенням суду і несе за собою припинення певних прав та обовʼязків подружжя, зокрема, на майно, набуте за час такого проживання, не поширюється режим спільної сумісної власності подружжя. Автори Проєкту ЦК пропонують, щоб режим окремого проживання можна було встановити не лише за рішенням суду, а й на підставі нотаріально посвідченого договору (ст. 1504 Проєкту ЦК). Це спрямовано на розвантаження судів. Також відомості про запровадження режиму окремого проживання подружжя пропонують заносити до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
- Розірвання шлюбу у нотаріуса. Наразі шлюб можна розірвати в суді або в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Автори Проєкту ЦК у ст.ст. 1509-1511 пропонують, щоб шлюб можна було розривати і в нотаріуса. Також пропонується, щоб шлюб, навіть за наявності у подружжя неповнолітніх дітей, можна було розірвати без участі суду, але це стосується лише випадків, коли подружжя подає спільну заяву на розірвання шлюбу та нотаріально посвідчений договір про розподіл батьківської відповідальності (визначення місця проживання дитини та порядок сплати аліментів). Такий договір не потрібно буде подавати у випадку, якщо питання батьківської відповідальності врегульоване рішенням суду.
Щодо батьківської відповідальності:
- Спільна опіка. Проєктом ЦК України пропонується офіційно закріпити інститут спільної опіки при вирішенні спорів щодо батьківської відповідальності (ч. 2 ст. 1551). Цей інститут не є абсолютно новим для нашої правової системи, адже ще з 2024 року його почали застосовувати українські суди. Спільна опіка передбачає почергове проживання дитини з кожним із батьків за їхнім місцем проживання або почергове проживання батьків з дитиною за місцем проживання дитини. Водночас проєкт не встановлює пріоритет спільної опіки над одноосібною: суд зобов'язаний вирішувати справу з урахуванням найкращих інтересів дитини. Таке нововведення є прогресивним кроком, що наближає українське сімейне право до європейських стандартів, де спільна опіка часто є базовою моделлю вирішення батьківських спорів.
Щодо майна подружжя:
- Full and frank disclosure. Пропонується запровадити обовʼязок одного з подружжя інформувати іншого про своє особисте майно: «кожний з подружжя зобовʼязаний інформувати другого з подружжя про своє особисте майно та особисті зобовʼязання, а також про правочини та інші дії, вчинені щодо управління, користування чи розпорядження спільним майном у тому обсязі, який є необхідним для здійснення другим з подружжя своїх прав і виконання обовʼязків» (ст. 1597 Проєкту ЦК). Цікаво, що обовʼязок інформування хочуть запровадити, а відповідальність за його порушення – ні. Також не врегульовано, як саме має відбуватися інформування: у якій формі, у якій період, як часто тощо. Таке інформування одного з подружжя про свої статки («full and frank disclosure») застосовується у Великій Британії, де передбачається, що під час розірвання шлюбу подружжя має проінформувати один одного про все своє майно, щоб було зрозуміло, на яке майно можна претендувати при поділі.
- Сімейне житло. Пропонується встановити базовий режим майна, який не може бути змінений шлюбним договором (ст.ст. 1581-1582 Проєкту ЦК). До майна, що підпадатиме під базовий режим, належатимуть сімейне житло та речі домашнього вжитку. Головна мета норми – захист житла, де фактично проживає сім'я (сімейного житла). Для відчуження сімейного житла потрібна буде згода іншого з подружжя, навіть якщо нерухомість належить власнику на праві особистої приватної власності. Крім того, сімейне житло не можна буде відчужувати на шкоду інтересам дітей. Також посилюються права подружжя в орендних відносинах: один із подружжя не зможе самостійно розірвати договір оренди житла без згоди іншого, а право користування орендованим майном автоматично поширюватиметься на обох партнерів.
- Обовʼязковий внесок у сімʼю. Пропонується закріпити положення про забезпечення потреб сімʼї (ст. 1583 Проєкту ЦК). Це передбачатиме, що кожний із подружжя під час шлюбу зобовʼязаний здійснювати внесок (у грошовій або негрошовій формі, наприклад, догляд за дітьми) на потреби сімʼї відповідно до своїх можливостей. Такий внесок має бути спрямований на покриття витрат щодо утримання сімейного житла та речей домашнього вжитку, розумних особистих потреб кожного з подружжя, а також витрат на утримання, виховання та освіту дітей. У випадку невиконання обовʼязку щодо внеску одним із подружжя, інший з подружжя матиме право звернутися до суду про стягнення такого внеску. Проте незрозумілим залишається те, яким чином можна буде стягнути такий внесок, якщо він може бути і негрошовим та полягати, наприклад, у догляді за дитиною.
- Поділ частки у статутному капіталі господарського товариства. Пропонується врегулювати статус частки у статутному капіталі господарського товариства, набутої подружжям. Вводиться такий принцип: корпоративні права належать тому з подружжя, хто записаний у реєстрі (що захищає компанію від втручання), а інший з подружжя отримує право на половину дивідендів або ліквідаційної маси (ст. 1587 Проєкту ЦК). Поділ між подружжям частки в статутному капіталі господарського товариства здійснюватиметься без згоди інших учасників господарського товариства. З огляду на таке положення про поділ частки, можна зробити висновок, що законодавець має на увазі поділ частки в натурі, а не виплату компенсації, проте конкретно це питання не вирішується. Фактично це може змінити нещодавню судову практику, яка передбачає, що при поділі частки у статутному капіталі господарського товариства, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, така частка залишається тому з подружжя, хто є учасником такого господарського товариства, у той час як інший з подружжя має право вимагати виплати половини ринкової вартості частки у статутному капіталі товариства.
- Поділ майна шляхом продажу на аукціоні. Пропонується закріпити положення, відповідно до якого, якщо подружжя не зможе дійти згоди про поділ конкретного майна та не погоджуватиметься на присудження компенсації за таке майно, то суд ухвалюватиме рішення про продаж такого майна на публічних торгах з подальшим розподілом між подружжям отриманих грошових коштів (ч. 4 ст. 1605 Проєкту ЦК). Перед ухваленням такого рішення суд надаватиме розумний строк для досягнення домовленості щодо поділу такого майна (окремого обʼєкта спільного майна).
- Відповідальність за боргами подружжя. Пропонується виокремити особисті борги (набуті до шлюбу, без згоди іншого з подружжя та ті, що за своєю природою є особистими) та борги подружжя, зокрема, ті, що взяті спільно, на побутові потреби сімʼї, на утримання дітей та спільного майна (ст.ст. 1592-1594 Проєкту ЦК). Щодо виконання зобовʼязань, то подружжя відповідатиме за спільними боргами спільним майном. Проте той з подружжя, хто є стороною зобовʼязання, відповідатиме всім своїм майном, у свою чергу, той з подружжя, хто не є стороною, відповідатиме субсидіарно своїм майном, але не більше ніж на половину суми боргу. Для забезпечення справедливості передбачено компенсаційний механізм: суд присуджує домірну (пропорційну) частку спільного майна тому з подружжя, на кого покладено виконання спільного боргу (ч. 6 ст. 1605 Проєкту ЦК). Тобто, мається на увазі, що тому з подружжя, на кого покладений обовʼязок повернути борг, буде присуджено більшу частину зі спільного майна пропорційно до боргового зобовʼязання. За солідарними зобов’язаннями подружжя відповідатиме як спільним, так і особистим майном.
Серед основних змін, що пропонуються авторами Проєкту ЦК у сфері спадкового права, слід виділити такі.
- Діти, зачаті після смерті спадкодавця за допомогою ДРТ, матимуть право на спадкування. Пропонується врегулювати питання спадкування дітей, зачатих за допомогою допоміжних репродуктивних технологій після смерті одного з батьків. Діти, зачаті за допомогою репродуктивного матеріалу спадкодавця протягом 6 місяців після відкриття спадщини і народжені живими, будуть спадкувати як спадкоємці першої черги, а також зможуть бути включені до заповіту (ст. 1714 Проєкту ЦК).
- Визначення в заповіті опікуна/піклувальника для своєї дитини. Авторами Проєкту ЦК пропонується, щоб заповідач мав право визначити опікуна чи піклувальника для своєї неповнолітньої дитини, а також для обмежено дієздатних чи недієздатних батьків чи повнолітньої дитини. Таке положення заповіту буде враховуватися при ухваленні органом опіки та піклування чи судом рішення в найкращих інтересах дитини, батька чи матері при призначенні опікуна чи піклувальника (ч. 3 ст. 1734 Проєкту ЦК). Тобто, якщо на момент смерті одного з батьків дитина залишиться позбавленою батьківського піклування (не матиме жодного з батьків), то відповідні органи врахують волю заповідача щодо призначення опікуна чи піклувальника такій дитині.
- Розпорядження репродуктивним матеріалом на випадок смерті. Пропонується запровадити спеціальний вид заповіту для розпорядження репродуктивним матеріалом, який є повністю автономним від майнових розпоряджень. У ньому заповідач зможе визначати особу, яка матиме право використати матеріал для зачаття, або дати вказівку на знищення такого матеріалу. Такий заповіт буде неможливо скасувати звичайним «загальним» заповітом, а лише новим спеціальним. Він посвідчується виключно нотаріусом без права на секретність, при цьому заповідач зобов’язаний особисто повідомити клініку про складання такого заповіту протягом 10 днів (ст. 1735 Проєкту ЦК).
- Шість черг спадкування замість пʼяти. Онуки отримують самостійне право на спадкування як спадкоємці другої черги (раніше вони спадкували лише за правом представлення). Натомість рідні брати й сестри та бабусі й дідусі переміщуються з другої у третю чергу, рідні дядько і тітка – у четверту, особи, які поживали зі спадкодавцем однією сімʼєю не менше 5 років – у пʼяту, а інші родичі та утриманці, що не проживали разом зі спадкодавцем, – у шосту. Пропонується, також відокремити від «осіб, що проживали однією сімʼєю зі спадкодавцем не менше 5 років» жінку та чоловіка, які проживали зі спадкодавцем однією сімʼєю без реєстрації шлюбу (так звані цивільні дружина/чоловік); такі цивільні дружина/чоловік будуть спадкувати як спадкоємці третьої черги (ст.ст. 1757-1762 Проєкту ЦК).
Серед основних змін, що пропонуються авторами Проєкту ЦК у сфері міжнародного приватного права, слід виділити такі.
- Нова колізійна привʼязка до юридичних наслідків шлюбу. Пропонується, щоб у разі відсутності спільного особистого закону, спільного місця проживання (осідку) або іншого тісного зв’язку з певною державою, спір між подружжям, наприклад, щодо утримання чи поділу майна, вирішувався за правом країни суду. Тобто, якщо інші критерії не працюють, український суд при вирішенні спорів між подружжям, що виникають у звʼязку з укладенням чи розірванням шлюбу, застосовуватиме українське право (ст. 1877 Проєкту ЦК).
- Колізійне регулювання фактичних шлюбних відносин. Пропонується закріпити, що юридичні наслідки проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу визначатимуться за спільним особистим законом партнерів, а за його відсутності – за правом країни їхнього останнього спільного проживання. Якщо ж відповідне іноземне законодавство не регулює подібні відносини, суд застосовуватиме право України (ст. 1878 Проєкту ЦК).
- Нові правила для відносин спадкування. Пропонується, щоб спадкодавець міг у заповіті чи будь-якому іншому документі щодо розпорядження майном на випадок смерті, наприклад, у спадковому договорі (раніше тільки у заповіті), обрати право країни свого громадянства, яке він має як на момент складання документа, так і на момент смерті (раніше це питання було дискусійним). Також пропонується встановити імперативну норму щодо відумерлої спадщини: якщо майно розташоване в Україні, перехід прав на нього до територіальної громади буде регулюватися виключно правом України (ст. 1895 Проєкту ЦК).
- Виключна юрисдикція щодо нерухомості за кордоном. Пропонується закріпити правило, згідно з яким українські суди будуть не вправі розглядати справи, що стосуються речових прав на нерухоме майно, розташоване за межами України. Це обмеження поширюватиметься на всі види речових позовів, зокрема, про визнання права власності, віндикаційні (витребування майна) та негаторні позови (ст. 1902 Проєкту ЦК).
Автори: Оксана Войнаровська, Ярослав Наконечний, Мілана Нечваль