Як в одному реченні логічно зв’язати український комерційний банк і північний полярний регіон Землі? Новина із заголовком «другий за активами банк України відкриває перше відділення в Арктиці» відверто здивувала б. Хоча, Арктика охоплює околиці материків, а тому така подія могла б мати місце. Так само мала б здивувати новина «другий за активами банк України відбирає майно «Арктики». Але задайте в пошуковик одночасно дві назви – «Ощадбанк» і «Арктика» – і ви зрозумієте, що попри очікуване здивування на цю тему справді достатньо інформації.
Якщо описувати відносини державного банку і торгівельно-логістичного комплексу «Арктика» статусом з Фейсбуку, то тут «усе складно». На суб’єктивну думку автора, ця історія має перспективи стати хрестоматійною в українській правовій думці.
Якщо зовсім стисло переповісти початок цієї саги, то у 2016 році Ощадбанк звернув стягнення за виконавчими написами на майно ТОВ «Торгівельно-логістичний комплекс «Арктика» – цілісний майновий комплекс «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування», розділив це майно і одразу продав.
З чого і як виник «борг» перед Ощадбанком, чому банк відмовився отримувати його сплату, як завищував оцінку майна, «ділив» і перепродував його, роль Мін’юсту і юристів, чому касаційний і апеляційний господарські суди «недолюблюють» «Арктику», а Велика Палата Верховного Суду підтримує – тема окремої оповіді із захоплюючими поворотами сюжету. Реєстр судових рішень переповнений матеріалом для роздумів.
Справа «Ощадбанк проти «Арктики» – про українського інвестора і інститут приватної власності. Ланцюг подій створює враження, що банк відібрав у власника торгівельно-логістичний комплекс виключно з метою продажу іншому власнику – наче на виконання чийогось замовлення. Однак до цієї трагічної саги недавно додалося кілька комедійних нот.
В одній зі справ, де позивачем є Національний банк України, яку розглядав господарський суд у 2018 році і розгляд якої відновлено тепер, регулятор заявив про зміну предмета позову. Про що конкретно одна з численних справ «Ощадбанк проти Арктики» і як саме змінилися вимоги – цікаво, але не ключове. Важливо, як НБУ обґрунтовує необхідність змін.
Якщо узагальнити, то необхідність зміни предмету позову НБУ пояснює тим, що Ощадбанк у справах проти «Арктики» був категорично неправий. Зокрема, набуваючи право власності на «Арктику», Ощадбанк порушив вимоги законодавства про захист економічної конкуренції і це порушення встановлене рішенням Антимонопольного комітету України. Ощадбанк набув у власність майно за виконавчими написами, які визнані такими, що не підлягають виконанню. «В подальшому АТ «Ощадбанк» здійснив штучний поділ майна для створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення подальшого витребування вказаного майна». Це уже цитата – жодних переказувань.
Визнання регулятором помилок державного банку у спорі з приватною компанією є невеликим кроком однієї державної інституції і великим стрибком усієї державної машини. Цього до цього не було, а тому стоїмо і аплодуємо. Вміння визнавати помилки засвідчує зрілість інституції.
З таким карколомним поворотом сага «Ощадбанк проти «Арктики» впевнено набуває ознак трагікомедії і це вселяє надію на щасливий розв’язок суперечки. Але є обставина, яку складно зрозуміти, а тому залишається ймовірність, що може мати місце фарс.
Що поєднує державний банк зразка 2016 року, який відбирав майно «Арктики», і Національний банк України, який тепер визнав допущені банком порушення законодавства? Державний банк – порушник і банківський регулятор здорової людини об’єднує очільник. Припускаємо, що на той час керівник Ощадбанку знав про гучний і медійно відомий спір щодо «Арктики», а отже, схвалював такий розвиток подій. Чи відомо керівнику НБУ, що інституція, яку він очолює тепер, вказує на помилки банку, допущені в період, коли він очолював цей банк, а фактично на його помилки як керівника? Що це – збіг обставин, недоречність, чи запізніле каяття?!
Окремої уваги у цій історії заслуговують юристи. З особистого досвіду автора, юристи і адвокати Ощадбанку висококваліфіковані і фахово виконують свою роботу. Їхні професійні досягнення і авторитет визнають спеціалізовані правничі медіа.
У спорах Ощадбанку проти «Арктики» інтереси банку представляли виключно адвокати юридичного департаменту банку. Однак у звітності банку, наприклад, за 2019 рік є відомості про витрати банку, пов’язані з представництвом його інтересів зовнішнім підрядником у спорі проти «Арктики». Ця юридична фірма є також об’єктом розслідувань журналістів «Наші гроші» і згадується як фірма, яка має ознаки фіктивності та податкової ями. А ще ця фірма, як стверджують журналісти, отримувала кошти від фірм, пов’язаних з відомим у вузьких колах юристом – підозрюваним НАБУ .
Чи чекати від менеджменту державного банку або від регулятора визнання помилок і у цьому аспекті? З якою метою Ощадбанк платив зовнішньому підряднику за представництво у спорі, де адвокатами банку були його співробітники? Чи є зв'язок між цими виплатами і окремими успіхами банку у судах?
Ці та інші питання не повинні залишатися риторичними і обов’язково знайдуть відповіді. Як не тепер, то у майбутньому. Приклад визнання регулятором своїх помилок це підтверджує.
Опубліковано: Цензор.НЕТ, 31 березня 2023 р.
Автор: Андрій Стельмащук