Пандемія коронавірусу, окрім значної кількості загиблих та інфікованих, завдає не менш потужного удару по світовій економіці в цілому і особистих фінансах людей зокрема. Таке погіршення впливає на платоспроможність позичальників за їхніми зобов’язаннями, в тому числі за кредитними.
Щоби хоч якось полегшити негативні економічні наслідки від запровадження карантину, Верховна Рада України 17 березня 2020 року прийняла закон України № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)» (далі – «Закон № 533-ІХ», в якому, серед іншого, врегулювала питання виконання зобов’язань за споживчими кредитами.
Надалі, 30 березня 2020 року, було прийнято ще один спеціальний закон – Закон № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – «Закон № 540-ІХ»), яким внесено зміни в регулювання процентної ставки за всіма кредитними договорами.
Проаналізуємо, які «пільги» надають ці Закони для позичальників на час карантину.
І. На які кредити поширюється Закон № 533-ІХ?
За визначенням Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит – це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Споживачем у розумінні цього визначення, може бути лише фізична особа.
Закон № 533-ІХ встановлює пільги тільки для фізичних осіб і тільки за споживчими кредитами: кредити на автомобіль, побутову техніку, освіту, ремонт, та інші потреби, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Компанії, які кредитувалися для бізнесових потреб, скористатися перевагами Закону № 533-ІХ не зможуть.
Закон № 533-ІХ поширює свою дію і на ті кредити, які Закон України «Про споживче кредитування» не вважає споживчими та не регулює. Відтак, сфера застосування Закону № 533-ІХ не обмежується споживчими кредитами та додатково поширюється на:
- договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця;
- договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами;
- кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору;
- кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов’язання споживача обмежуються вартістю предмета застави.
Закон № 540-ІХ поширив дію положень Закону № 533-ІХ на ті договори про споживчий кредит, які були укладенні до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування». Відтак, Закон № 533-ІХ поширюється навіть на кредитні договори, укладені до 2017 року, і захищає всіх позичальників за споживчими кредитами, незалежно від часу укладення кредитного договору.
ІІ. Які зміни запроваджуються?
1. Звільнення від штрафних санкцій на період карантину
Закон № 533-ІХ передбачає, що за прострочення по виконанню зобов’язань за споживчими кредитами у період з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
Звільнення від відповідальності поширюється на штрафні санкції, встановлені як договором, так і законодавством. Простими словами це означає, що позичальник звільняється від сплати неустойки (пені та/або штрафу) або інших негативних наслідків, передбачених договором та законом, у разі, якщо позичальник порушить свої зобов’язання за споживчим кредитом, тобто неповністю або невчасно оплатить черговий внесок по кредиту або інший передбачений договором платіж.
Варто наголосити, що порушення зобов’язань за кредитним договором має наслідком не лише нарахування штрафних санкцій, а й надає кредитору право використати забезпечення – звернути стягнення на предмет іпотеки або застави, пред’явити вимоги до поручителя та ін. Закон № 533-ІХ прямо не врегульовує питання стосовно правових наслідків порушення кредитних зобов’язань в контексті активації права кредитора на отримання забезпечення (іпотеки, застави, поруки).
Виходячи із досить широкого формулювання норми про звільнення споживача (позичальника) від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов’язань за кредитом, вважаємо, що звільнення від відповідальності поширюється і на забезпечення зобов’язання. Кредитор не має права використовувати забезпечення для погашення основного зобов’язання, якщо позичальник допустив порушення у встановлений Законом № 533-ІХ період. Такий підхід, на нашу думку, відповідає духу Закону № 533-ІХ, спрямованому на захист прав позичальників в особливий період.
2. Заборона збільшення процентної ставки
Закон № 533-ІХ забороняє збільшення процентів за споживчим кредитом протягом періоду з 1 березня 2020 року по 31 травня 2020 року за користування кредитом з підстав, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України. Вказане положення Цивільного кодексу України передбачає можливість збільшення процентної ставки у разі, якщо у договорі зазначена змінювана процентна ставка із попередньо узгодженим порядком її зміни.
Таким чином, якщо сторони погодили у кредитному договорі змінювану процентну ставку і процентна ставка підлягає перегляду (підвищенню) під час дії карантину, то заборона на збільшення процентної ставки, встановлена Законом № 533-ІХ, не поширюється на таке підвищення.
Заборона на підвищення процентної ставки поширюється на всі випадки, передбачені умовами договору. Наприклад, якщо договором було передбачено право кредитора підвищити процентну ставку у разі невиконання позичальником умов договору або у зв’язку з настанням будь-яких інших обставин, то на час дії карантину кредитор не може скористатися цим правом.
У свою чергу, Закон № 540-ІХ вніс зміни до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і Закону України «Про банки і банківську діяльність», якими передбачено в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникнення, поширення і розповсюдження епідемій, зокрема COVID-19 у зв’язку із такими заходами, заборонити підвищення процентної ставки за кредитним договором.
Тож бачимо, що Закон № 540-ІХ, на відміну від Закону № 533-ІХ, не містить жодних виключень стосовно заборони підвищення процентної ставки за будь-яким кредитним договором.
Також варто звернути увагу на те, що строк дії Закону № 540-ІХ визначається строком чинності заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню COVID-19. Які саме заходи – Закон не уточнює. Така невизначеність може призвести до проблем на практиці, оскільки окремі заходи щодо запобігання поширенню COVID-19 можуть діяти і після припинення карантину. А це, в свою чергу, призведе до спорів між учасниками кредитних правовідносин стосовно чинності тимчасових норм про заборону підвищення процентної ставки.
Таким чином, Закон № 533-ІХ звільняє від штрафних санкцій та забороняє підвищувати процентну ставку за споживчими кредитами, а Закон № 540-ІХ поширює заборону підвищувати процентну ставку на всі кредитні договори.
Підсумовуючи, окремо хочемо звернути увагу позичальників на те, що Закон № 533-ІХ та Закон № 540-ІХ не звільняють позичальника від обов’язку платити вчасно і в повному обсязі за кредитом (тіло боргу та проценти), а лише звільняють позичальника від штрафних санкцій за порушення цих обов’язків (щодо споживчих кредитів) та гарантують, що кредитор в цей період не погіршить умови договору для позичальника, зокрема не підвищить процентну ставку за кредитом. Тому повертати кредитні кошти та проценти все одно доведеться, рано чи пізно.