У будь-якому судовому процесі, у тому числі в трудових спорах, правильне визначення належного відповідача є критично важливим. Одна помилка на старті може перетворити шлях до справедливості на справжній лабіринт: місяці втраченої процесуальної активності, значні часові та фінансові витрати, і, як наслідок, закрите провадження і пропущений строк для подання нової позовної заяви.
У цій статті ми детально розглянемо поширену на практиці ситуацію: коли трудові відносини фактично складаються з філією компанії, чи може така філія бути належним відповідачем у трудовому спорі?
Філія як роботодавець
Важливо розрізняти сутність філії з точки зору трудового законодавства та її процесуальну правосуб’єктність у суді.
Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України, філія є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Ключовим моментом є те, що філія не є юридичною особою. Вона наділяється майном юридичної особи, яка її утворила, і діє на підставі затвердженого юридичною особою, відокремленим підрозділом якої вона є, положення про філію. Хоча філії підлягають державній реєстрації та мають окремий ідентифікаційний номер у ЄДР, це не надає їм статусу самостійної юридичної особи.
Чому ж тоді ми говоримо про філію як про роботодавця? Податковий кодекс України (пп. 14.1.222 ст. 14) визнає філію роботодавцем, якщо вона фактично використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов’язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами.
Цю позицію підтверджує і лист Міністерства економіки України № 4706-05/29838-09 від 21 червня 2023 р., де зазначено, що керівник юридичної особи може уповноважувати керівника філії, наприклад, самостійно приймати та звільняти працівників, формувати штатний розпис, затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку, вести кадрову документацію філії тощо. Якщо відокремлений підрозділ має окремий баланс, самостійно веде розрахунки з оплати праці та його керівник наділений зазначеними повноваженнями, такий керівник філії може виступати в статусі роботодавця.
Таким чином, філія може діяти як роботодавець, якщо вона наділена відповідними повноваженнями, включно з можливістю мати окремий штатний розпис і виплачувати заробітну плату. Це дозволяє організувати ефективну роботу на місцях. Але чи означає це, що вона може бути відповідачем у суді? Розбираємося далі.
Філія в суді: пасивний «учасник» чи повноцінний «гравець»?
Незважаючи на те, що філія може виступати роботодавцем, вона не може бути відповідачем у суді.
Ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України чітко зазначає, що сторонами у справі можуть бути тільки фізичні та юридичні особи, а також держава. Оскільки філія не є юридичною особою, а лише відокремленим підрозділом юридичної особи, це виключає її можливість бути відповідачем у судових справах, у тому числі у трудових спорах.
Суди в цьому питанні також одностайні: філія — не відповідач. Це підтверджено низкою рішень Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 чітко визначив, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в суді у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов.
Ця позиція є усталеною та неодноразово підтверджувалася правовими висновками Верховного Суду, наприклад, у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 712/13066/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 552/2889/20, від 9 лютого 2022 року у справах № 607/4090/21, від 08 березня 2023 року у справі № 464/4338/21.
Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21 також зазначив, що від імені юридичної особи в суді має право діяти керівник філії на підставі довіреності, а не сама філія, яка не має процесуальної дієздатності.
Відтак, навіть якщо в положенні про філію або ж у довіреності зазначено, що вона є роботодавцем, або навіть вказані повноваження представляти юридичну особу в суді, це не надає їй процесуальної дієздатності бути відповідачем. Суд не може розглядати справу, якщо позов пред'явлено до особи, яка не має статусу юридичної особи. Суди закривають провадження, якщо позов подано до філії, оскільки відповідач відсутній як процесуальний суб'єкт (п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України).
Наприклад, у справі № 552/2889/20 Верховний Суд чітко зазначив: «за таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі». Подібні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18 та від 07 липня 2021 року у справі № 712/13066/18.
І з одного боку нас кожного разу дивують випадки, коли знову і знову позивачі подають позовну заяву до філії, а з іншого боку самі суди час від часу відступають від усталеної практики, що дозволяє позивачам робити помилки при визначенні відповідача у позовній заяві.
Спір розглянули, але відповідач — філія: що далі?
Варто звернути увагу на постанову Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 343/1786/19, в якій суд хоч і наголосив, що філії не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть бути стороною у цивільному процесі, а позивач звернувся з позовом до філії підприємства – все ж не закрив провадження.
Чому? Хоча відповідач і був неналежним, Верховний Суд констатував, що рішення судів попередніх інстанцій по суті є правильним, а у касаційній скарзі не було вказано на неналежного відповідача як на підставу для скасування рішень. Це дозволило Верховному Суду не закривати провадження у справі, оскільки під час розгляду справи, суд касаційної інстанції обмежений доводами касаційної скарги.
На практиці дійсно трапляються такі випадки, коли філія зазначена як відповідач, і суди нижчих інстанцій пропускають цю процесуальну помилку. У таких ситуаціях суди не закривають провадження, а фактично продовжують розгляд, нібито відповідачем була юридична особа. Але будьте обережні: це радше винятки, ніж правило. Позиція Верховного Суду залишається непохитною: філії не мають самостійної процесуальної дієздатності. Сподіватися на такий «подарунок долі» – це ризикувати часом і коштами.
Висновки та поради
Підсумовуючи, важливо пам'ятати, що не зважаючи на внутрішню автономію філій як роботодавців, у разі виникнення трудового спору саме материнська компанія буде належним відповідачем у суді. Розуміння цього юридичного нюансу дозволить уникнути зайвих витрат часу та коштів на судовий процес та забезпечити ефективний захист інтересів усіх сторін.
Для працівників: Уникайте помилки в процесуальному статусі відповідача. Завжди зазначайте як відповідача юридичну особу, яка створила філію, а не саму філію. Це ваш захист від закриття провадження та втрати часу та коштів.
Для юридичних осіб (роботодавців): Будьте готові до захисту в суді. Навіть якщо трудові відносини фактично склалися з філією, розумійте, що саме материнська компанія буде належним відповідачем. Ефективно захищайтеся, використовуючи процесуальні норми та забезпечуючи належне представництво інтересів у суді.
Авторки: Катерина Кишеня, Анна Корнійчук