21.05.2015 р. набрав чинності Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (далі – Закон).
Насамперед, варто зазначити, що автор статті щиро вважає, що Закон за своєю суттю абсолютно своєчасний і правильний. Адже здійснювати розбудову незалежної та демократичної країни, не засудивши при цьому комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими, не визначити правові основи заборони пропаганди їх символіки та не встановити, зокрема, порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму, є неможливим.
Засуджувати слід таким чином …
Ч. 3 ст. 3 вказаного Закону передбачає, що у разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об`єднаннями громадян, друкованими засобами масової інформації вимог цього Закону їхня діяльність/випуск підлягає припиненню в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань або іншого уповноваженого органу державної влади. На практиці весь цей процес повинен складатися з таких етапів:
- Ініціатива про проведення правової експертизи (ініціатором може бути Мін’юст, будь-яка фізична та/або юридична особи, об’єднання громадян, правоохоронний орган, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, а також ініціативою може бути факт прийняття рішення суду, що набрало чинності, яким встановлюється невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам Закону).
- Проведення правової експертизи Комісією при Мін’юсті з питань дотримання Закону за повною або скороченою процедурою (тривалість експертизи – 30 робочих днів, може бути продовжена ще на 15 робочих днів).
- Складання Комісією при Мін’юсті правового висновку про відповідність або невідповідність діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам Закону.
- У 10-денний строк з дня прийняття рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам Закону, звернення Мін’юсту з позовом до суду про припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян або повідомлення іншим органам державної влади, які уповноважені звертатися з відповідним позовом до суду.
Відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень України демонструють, що навіть за перше півріччя 2021 р. адміністративні суди прийняли понад десяток подібних судових рішень за позовами Мін’юсту про припинення діяльності юридичних осіб. Напевно, вже стануть історією Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАХАНОВЕЦЬ ПРО», «Кіноконцертний центр «Комсомолець» чи Громадська організація «Радянський союз».
Проте щось пішло не так …
Уявімо собі таку ситуацію щодо невиконання грошового зобов’язання (доволі стандартну). Юридична особа винна грошові кошти, наявність боргу закріплюється рішенням суду, яке набрало чинності. Ця юридична особа не повертає гроші, а кредитор/стягувач (не маючи можливості стягнути борг іншим чином) приймає «важке» рішення про порушення справи про банкрутство. Суд першої інстанції відкриває відповідне провадження. Поки триває розгляд апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, трапляється неочікуваний «сюрприз». Мін’юст подає адміністративний позов до цього боржника про його припинення у зв’язку з невідповідністю його найменування вимогам Закону. Кредитор/стягувач не є учасником цієї адміністративної справи. Тобто щодо однієї і тієї самої юридичної особи здійснюються паралельно дві процедури припинення – господарська та адміністративна. Якщо ви думаєте, що це все вигадки – то ні. В загальному доступі є інформація, що стосується справи №916/1101/21 (справа про банкрутство) та №420/10589/21 (адміністративна справа, ініційована Мін’юстом). Постає логічне питання: коли на кону 5,2 млн доларів США, Мін’юст подає адміністративний позов, керуючись засудженням комуністичних символів, чи захищає якісь інші ідеали?
Також цікаво, чи жодна з тих юридичних осіб, які були припиненні за позовами Мін’юсту починаючи з травня 2015 р., абсолютно не мали зобов’язань перед іншими та були «чистими»? Оскільки зі змісту рішень адміністративних судів випливає, що припиняючи таким чином юридичні особи, вони взагалі не досліджують питання наявності у цих юридичних осіб будь-яких зобов’язань (зокрема, грошових) перед іншими контрагентами. Чи ми живемо в ідеальному світі, де всі сплачують свої борги?
Розвиваючи цю тему, цікаво, а якщо боржники почнуть ініціювати питання перед Мін’юстом про своє припинення або спеціально перейменовувати себе таким чином, щоб потрапити під дію Закону. Чи це не нова схема уникнення від відповідальності, легалізована державою?
Замість висновку …
Автор, як і ви, бажає жити у правовій державі, в якій «священний» обов’язок з виконання своїх зобов’язань перед іншими є таким самим важливим, як і обов’язок із засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів. У такій державі інтереси кожного кредитора захищаються, а не під прикриттям боротьби з комунізмом вигадуються нові шляхи та можливості, як боржнику уникнути відповідальності.
Опубліковано: Юридична Газета, 11 серпня 2021 р.