публікації

Невже депутати хочуть навчити українців «любити Батьківщину»?

05/04/2022

В середині березня група народних депутатів зареєструвала у Парламенті законопроєкт № 7171, спрямований на посилення відповідальності за незаконне перетинання державного кордону.

Вони пропонують доповнити Кримінальний кодекс новим складом злочину і карати позбавленням волі до 10 років військовослужбовців, військовозобов’язаних, резервістів та осіб, які підлягають мобілізації, за перетинання державного кордону без законних підстав в умовах особливого періоду або правового режиму воєнного стану. Аналогічне покарання за перетинання за таких умов державного кордону пропонується і для народних депутатів та депутатів місцевих рад, усіх посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів, суддів, суддів Конституційного суду, працівників правоохоронних органів та прокурорів.

Окремо автори законопроєкту пропонують карати позбавленням волі до 12 років посадових осіб та військовослужбовців Державної прикордонної служби за сприяння вказаним вище особам у перетинанні державного кордону.

Також ініціатори цих змін хочуть додати до Кримінального кодексу норму, згідно з якою особа не буде нести кримінальної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону, якщо вона упродовж десяти днів після набрання чинності цим законом повернеться в Україну.

Чому цей механізм не працюватиме?

По-перше, базовий принцип кримінального права визначає, що будь-які норми, які встановлюють злочинність діяння, не мають зворотної дії в часі.

Тобто усі, хто залишать територію України до набрання чинності такими нормами, не підлягатимуть відповідальності за ними у будь-якому випадку. Відповідно, і запропонований десятиденний строк для повернення немає жодного юридичного підґрунтя.

Так само викликають питання і формулювання про перетинання кордону «без законних підстав».

На період дії воєнного стану, введеного Указом Президента, в Україні можуть обмежуватись окремі конституційні права і свободи людини, включаючи і право на свободу пересування.

Але існуюча заборона виїжджати за межі України чоловікам віком від 18 до 60 років випливає із комплексного тлумачення цілого ряду норм Законів «Про правовий режим воєнного стану», «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте, жодна із норм ані цих, ані будь-яких інших законів не містить прямої заборони для виїзду за межі країни в умовах особливого періоду або правового режиму воєнного стану.

Більше того, не містить такої заборони і спеціальний Закон «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».

Звісно, в умовах воєнного стану для забезпечення обороноздатності країни та ефективного проведення мобілізаційних заходів таке не зовсім конкретизоване обмеження права на пересування можна прийняти. Але для запровадження кримінальної відповідальності з перспективою тривалого ув’язнення навряд чи така «законодавча заборона» повною мірою відповідатиме принципу правової визначеності.

Також не зрозуміло, для чого встановлювати окремо таке ж покарання для депутатів і чиновників, якщо для них немає будь-якої іншої заборони виїзду, ніж тієї, яка діє для усіх військовозобов’язаних. Тобто якщо чиновник, який підлягає мобілізації, незаконно виїхав би з України, то він і так, за задумом авторів, підлягав би відповідальності як військовозобов’язаний на загальних підставах. А якщо такий чиновник з тих чи інших причин не підлягає мобілізації, тоді і заборони виїзду для нього не існує, а відтак і відповідальності, яку хочуть запровадити ініціатори цих змін.

Те, що відповідальність пропонують встановити не за виїзд з країни, а за перетин кордону у будь-якому напрямку або те, що в одній запропонованій нормі йдеться про перетинання кордону без законних підстав, а у іншій – з порушенням вимог нормативно-правових норм, та інші технічні недоліки поки можна залишити за дужками.

Але важливіше питання навіть не у тому, у якій формі її хочуть запровадити, а у тому, з якою метою встановлювати кримінальну відповідальність за такі діяння.

Щоби що?

У пояснювальній записці ціллю і завданням цього законопроєкту вказано встановлення кримінальної відповідальності за перетинання державного кордону.

Тобто автори пояснюють бажання додати в Україні новий склад злочину виключно прагненням карати за його вчинення.

Оскільки ініціатори законопроєкту самі не змогли сформулювали мети його подання, доведеться додумувати за них.

Очевидно, цим законопроєктом, виходячи з його змісту, автори розраховують в першу чергу перешкодити виїзду з країни чоловіків, які підлягають мобілізації, а також повернути таких чоловіків, які уже залишили її територію.

Але, як уже вказано вище, навіть у випадку внесення запропонованих змін до законодавства, їх дія поширюватиметься лише на тих, хто намагатиметься виїхати з країни після набрання чинності цими нормами.

Тобто тим, хто уже так чи інакше покинув територію країни, ця відповідальність не загрожуватиме, а отже, і повертатись під її страхом не буде жодного стимулу.

По-друге, так само очевидно, що переважна більшість тих, хто мав намір залишити країну, зробили це у перші дні чи тижні після повномасштабного нападу російської федерації.

Але навіть якщо не зважати на методи, які пропонують застосувати ініціатори цих змін, для чого загалом вони прагнуть повернути цих чоловіків в Україну? Невже для того, щоб потім їх в якості «виховного заходу» таки мобілізувати до війська?

Наші Збройні Сили та інші Сили Оборони – це справжні герої, які без будь-якого перебільшення тримають на своїх плечах майбутнє цілого народу. Це точно не якийсь штрафбат, до якого треба відправляти силоміць, і про це вже говорили не раз упродовж цієї восьмирічної війни.

Рівень мотивації та ефективності і вплив на боєздатність будь-якого підрозділу такого «воїна», якого силоміць повернули з-за кордону, очевидні кожному.

Чи може ініціатори цих змін розраховували на певний економічний ефект від повернення в Україну цих чоловіків? Але навіть, якби вони повернулись під страхом можливого ув’язнення, навряд чи масово кинулися б відкривати або розвивати свій бізнес. Скоріше за все закарпатські колиби отримали б кілька сотень нових клієнтів, що навряд чи дотягує до економічного буму.

Загалом, переведення будь-якого діяння у категорію кримінальних злочинів є реакцією держави на рівень загрози такої поведінки існуючому суспільному поряду. При цьому рівень соціальної небезпеки від такої поведінки повинен значно перевищувати можливі негативні соціальні наслідки від запровадження додаткового механізму примусу і покарання. А навіть, якщо якась поведінка заслуговує на реакцію від держави, то така реакція повинна виражатись у найменш суворому із достатніх правових засобів.

На даний момент за незаконне перетинання державного кордону передбачена адміністративна відповідальність, також окремо існує кримінальна відповідальність за дезертирство.

Звісно, в умовах воєнного стану суспільна небезпечність від незаконного перетинання державного кордону підвищується і посилення відповідальності за такі дії могло б бути виправданим. Проте, це не може і не повинно бути способом повернення в Україну громадян, які уже виїхали за її межі.

Проте, якщо автори законопроєкту в умовах воєнного стану дійсно бачать необхідність у встановленні кримінальної відповідальності за перетинання державного кордону, тоді чому вони бачать більшу небезпеку від умовного українця призивного віку, який з сім’єю виїхав до Угорщини (і якого пропонують карати ув’язненням до 10 років), ніж від умовного мешканця Гомельської області Республіки Білорусь, який вночі з незрозумілими мотивами таємно переходить на територію України лісовими стежками (якому і далі загрожуватиме лише адміністративний штраф чи кілька днів адміністративного арешту)?

Автор: Андрій Слюсар, юрист ЮФ Василь Кісіль і Партнери

Що нового?

Найважливіша аналітика у вашій пошті.

більше аналітики

12/11/2020

Сьогодні точиться багато дискусій навколо створених протягом останніх років антикорупційних органів. Суспільство ділиться на дві частини. Одна вважає існування НАБУ, САП і ВАкС недоцільним, а їхнє фінансування – марним витрачанням коштів, оскільки серйозних результатів немає...

09/04/2020

З початком запровадження карантинних заходів з проблемами в організації операційної діяльності зіткнулись і суди. Але через свою роль в державі, яка претендує називатись правовою, просто закритись як кіоски з шаурмою вони не могли, а система електронного суду так і залишається химерним творінням з обіцянок і палок...