За даними Єдиного державного реєстру судових рішень масив спорів за участі моделей OnlyFans уже сформувався в окрему категорію: понад 100 рішень у першій інстанції, 23 - в апеляції і лише 2 справи дійшли до касації. Ця статистика демонструє не просто кількість спорів, а їхню чітку процесуальну динаміку.
На старті впевнено домінує Державна податкова служба України: суди першої інстанції, як правило, займають формальну позицію і стають на бік держави, не заглиблюючись у деталі. Однак уже на рівні апеляції картина змінюється: рішення значно частіше переглядаються, і моделі регулярно перехоплюють ініціативу, виграючи справи, які програли в першій інстанції. Це поступово вирівнює баланс і демонструє, що фінальний результат у таких спорах далеко не визначений на старті.
Фактично це означає просту річ: держава виграє швидко, але не завжди переконливо. І чим далі просувається справа, тим більше шансів у платника змінити результат.
Саме так сьогодні виглядають спори навколо OnlyFans в Україні. Попри відсутність чіткого правового статусу, індустрія вже стала повноцінним полем податкових спорів. З одного боку - креатори, з іншого - держава, яка послідовно намагається оподаткувати будь-який дохід.
І головне: ці справи більше не є винятком. Вони формують нову, поки що несталу, але вже помітну судову практику.
Стартова перевага
Суди першої інстанції у цих спорах діють доволі передбачувано: вони рідко заглиблюються в деталі й часто стають на бік держави. У багатьох рішеннях акцент робиться не стільки на якості доказів, скільки на самому факті наявності доходу - з логікою, що бюджет має бути наповнений, а сумніви тлумачаться не на користь платника.
При цьому помилки Державної податкової служби України нерідко залишаються поза увагою. Показовий приклад - рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №420/17894/25. У цій справі суд фактично «не помітив», що суми доходів позивачки, отримані від податкових органів Великої Британії, не збігаються з тими, які сама податкова зазначила в акті перевірки. Більше того, суд прийняв як докази документи англійською мовою без перекладу, а також послався на інтерв’ю YouTube-блогера як на підтвердження обставин справи.
Такий підхід виглядає щонайменше дискусійним із точки зору стандартів доказування. Утім, ця історія має показове продовження: рішення було скасоване в апеляції. І саме це добре ілюструє головну особливість цієї категорії спорів - те, що не отримало належної оцінки на першому рівні, часто стає вирішальним на наступному.
Апеляція проти формалізму: момент, коли все змінюється
Ситуація помітно змінюється вже на рівні апеляції: баланс між сторонами вирівнюється, а в багатьох справах моделі перехоплюють ініціативу. Те, що суди першої інстанції часто залишають поза увагою, апеляція аналізує значно прискіпливіше. І саме тут проявляються типові помилки податкової, які повторюються від справи до справи: порушення процедури повідомлення платника про перевірку, недотримання строків її проведення та недоліки в самому акті перевірки.
Порушення порядку повідомлення
За загальним правилом, платник вважається повідомленим, якщо податкова надіслала лист за його податковою адресою. Але на практиці апеляційні суди дедалі частіше вчитуються в деталі й перевіряють, хто саме отримав листа і чи можна це вважати належним повідомленням.
Показовою є справа №160/19260/25. Податкова направила повідомлення про перевірку, але фактично його отримала і підписала стороння особа - умовно кажучи, мама чи сусідка, яка не мала жодних повноважень представляти платника. Для суду першої інстанції це не стало проблемою. Натомість апеляція зайняла принципову позицію: якщо повідомлення не вручено належним чином - перевірка є незаконною, незалежно від суті спору. У результаті всі податкові донарахування були скасовані.
Фактично це означає: формального факту відправки листа вже недостатньо - важливим є дотримання процедури до деталей.
Порушення процедури і строків
Ще одна типова ситуація - коли податкова починає перевірку, але не дотримується базових процесуальних вимог: строків, порядку призначення або навіть власних рішень.
У справі №160/12523/25 ключовим стало недотримання базових процедурних вимог. Податковий кодекс передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка може розпочатися не раніше ніж через 30 днів після належного повідомлення платника та направлення відповідного наказу.
У цій справі податкова спочатку направила наказ про проведення перевірки, а згодом внесла до нього зміни. Водночас оновлений наказ платнику вже не був направлений, однак відлік 30-денного строку контролюючий орган продовжив рахувати від дати первісного документа.
Як наслідок, перевірку було розпочато з порушенням встановлених строків. Суд першої інстанції визнав такі дії незаконними, а апеляційний суд підтримав цей висновок: недотримання процедури саме по собі є достатньою підставою для скасування результатів перевірки - незалежно від змісту донарахувань.
Помилки в акті перевірки та доказах
Окремий блок - якість доказів, на яких ґрунтуються рішення податкової. І саме тут апеляційні суди найчастіше переглядають висновки першої інстанції.
У справі №420/26179/25 податкова нарахувала моделі понад 7,8 млн грн податків і штрафів, однак не змогла належним чином обґрунтувати сам розрахунок. У матеріалах справи виявилися суттєві прогалини: відсутні первинні документи, не визначені дати окремих транзакцій, а в різних документах податкового органу фігурували різні суми доходу. Окреме питання викликало застосування валютного курсу - податкова не пояснила, за яким принципом його визначила, і фактично використала підхід «на кінець року», що є некоректним у випадку доходів, отриманих у різні періоди.
Суд прямо підкреслив: саме податковий орган зобов’язаний довести правомірність і точність своїх нарахувань. Якщо цього не зроблено - такі рішення не можуть вважатися обґрунтованими. У результаті ключові податкові повідомлення-рішення були скасовані.
Нестала практика: коли результат залежить від судді
Поки ця категорія спорів лише формується, судова практика залишається нестабільною. І це проявляється не лише між різними судами - іноді прямо в межах одного й того ж суду, в один і той самий період, ухвалюються протилежні за змістом рішення.
Фактично це означає, що результат спору значною мірою залежить не стільки від обставин справи, скільки від підходу конкретної колегії суддів та її внутрішнього переконання.
Показовими є дві справи, розглянуті П’ятим апеляційним адміністративним судом з різницею менш ніж у місяць.
У справі №420/19498/25 суд дійшов висновку, що інформація, отримана від податкових органів Великої Британії, є належною податковою інформацією і достатньою підставою як для проведення перевірки, так і для донарахування податків. Ба більше, суд зазначив, що навіть якщо платник фактично не отримав листи від податкової, вони все одно вважаються врученими - достатньо факту їх направлення рекомендованою поштою. У результаті позиція податкової була повністю підтримана.
Натомість у справі №420/22286/25 та ж судова інстанція, але інший склад суддів, зайняла протилежну позицію. Суд прямо вказав, що сам по собі лист із інформацією від іноземного податкового органу не є достатнім доказом отримання доходу. Без конкретних даних про транзакції, дати та підтверджуючих документів така інформація не може вважатися належною підставою для донарахувань. Як наслідок, податкові повідомлення-рішення були скасовані.
Ці два рішення демонструють ключову проблему: навіть у межах одного суду немає єдиного підходу до базових питань: що вважати доказом, а що - ні.
І поки ця практика не буде уніфікована, прогнозованість результату в таких спорах залишатиметься обмеженою.
Де насправді ставиться крапка
Верховний Суд поки що не став ключовим арбітром у спорах навколо OnlyFans. Хоча податкова намагається формувати практику на рівні касації, результати виглядають доволі стримано: із 16 поданих касаційних скарг провадження було відкрито лише у двох справах.
В інших випадках суд або відмовляє через малозначність спору, або вказує на необґрунтованість самих скарг. Це фактично залишає більшість рішень на рівні апеляції остаточними.
І тут є ще одна важлива деталь: самі моделі значно рідше доходять до касації. Часто боротьба завершується на рівні апеляційного суду - навіть тоді, коли справа могла б мати значення для формування загальної практики.
У підсумку виникає парадоксальна ситуація: держава ініціює касаційне провадження з метою перегляду справ у Верховному Суді, однак не завжди успішно долає касаційні фільтри; водночас моделі фактично утримуються від використання права на касаційне оскарження та не вживають належних заходів для захисту своїх прав.
Висновок
Історія навколо OnlyFans - це вже не лише про податки. Це про нову категорію спорів, де класичні підходи працюють не завжди, а помилки коштують дорого. У цій реальності виграють ті моделі, які не просто реагують на дії податкової, а діють на випередження: розуміють ризики, належно документують доходи та завчасно вибудовують правову позицію.
Водночас ключовим стає інше: розібратися зі своїми доходами і податковими зобов’язаннями ще до того, як цим зацікавиться податкова. Пасивна позиція в таких умовах майже гарантовано працює проти платника.
Важливо й те, що моделі - не єдині представники креативної індустрії, які опиняються в полі уваги контролюючих органів. Тренд є значно ширшим, тож учасникам ринку варто вже зараз оцінити власні податкові ризики та підготуватися до нових правил гри.
Авторка: Наталія Мисник