31 січня 2017 року Антимонопольний комітет України ("АМКУ") схвалив рішення про надання рекомендацій ("Рекомендації") 23-м банківським установам, серед яких опинились і найбільші системні банки України.
Згідно з повідомленням, розміщеним на офіційному веб-сайті АМКУ, Рекомендації стосуються додаткових послуг банків, як, наприклад, видача клієнтам інформаційних довідок про суму коштів на рахунку, про відсутність кредитів, про сплату відсотків, про погашення кредиту тощо ("Довідки"). Основною рекомендацією АМКУ є, по-перше, забезпечення належного інформування клієнтів про вартість та умови надання додаткових послуг на етапі встановлення договірних відносин щодо основного банківського продукту, а, по-друге, недопущення зміни вартості таких додаткових послуг для клієнта у односторонньому порядку, тобто, без отримання його згоди на відповідну зміну.
На перший погляд, рекомендації АМКУ виглядають логічними, адже, ставши клієнтом банку, фізична особа має можливість отримувати Довідки про стан відкритих у ньому рахунків лише в цьому банку, а це створює ситуацію, у якій позиція банку є значно сильнішою та дає йому можливість встановлювати вигідніші для себе умови співпраці з клієнтами. Ситуація зі зміною банком вартості Довідок викликає занепокоєння у АМКУ. На думку регулятора, вона може призводити до порушення законодавства про захист економічної конкуренції та до ущемлення інтересів споживачів.
Утім, ми не виключаємо, що АМКУ буде важко довести порушення найбільшої чи значної тяжкості, таких як зловживання монопольним становищем чи антиконкурентні узгоджені дії. Так, АМКУ буде непросто звинуватити банки в зловживанні домінуючим становищем, адже існують формальні вимоги до встановлення такого становища, які досить важко застосовувати на ринку банківських послуг. Зокрема, для встановлення домінуючого становища, необхідно точно визначити межі ринків, що досить складно буде зробити в цьому випадку, зважаючи на відмінності у мобільності різних груп споживачів і послуг. Також, за загальним правилом, на таких визначених ринках суб'єкти повинні мати частку не менше 35%, щоб АМКУ міг визнати їх монополістом. Окрім того, АМКУ вже намагався звинувачувати гравців інших b2c-ринків, а саме FMCG-рітейлу, у синхронному встановленні обтяжливих умов для свої контрагентів – однак, у подальшому зазнав невдачі у суді. Зокрема, АМКУ не зміг довести, що встановлення схожих умов у договорах із споживачами є наслідком мовчазної змови, а не особливостей співвідношення переговорної сили гравців чи звичаїв, що притаманні таким ринкам.
Банкам у 30-денний строк необхідно відреагувати на Рекомендації. Ігнорування подібних рекомендацій переважно призводить до початку розслідування АМКУ, яке, окрім власне ризиків, пов'язаних із самим розслідуванням, може мати наслідком надання АМКУ обов’язкових вказівок та накладення штрафів, за умови встановлення факту наявності у діях банків порушення законодавства про захист економічної конкуренції. І хоча, АМКУ може мати труднощі у доведенні окремих складів порушення, з огляду на зазначене вище, – все ж, у руках державного органу лишаються інструменти антимонопольного права, за допомогою яких він може намагатись обґрунтувати наявність порушення у діях банків.
Таким чином, вбачається, що наразі для банків є дві можливі опції дій у відповідь на Рекомендації АМКУ: або повністю виконати рекомендації АМКУ, або виробити компромісне рішення, яке, з однієї сторони, задовольняло б інтереси банків, а з іншої – не створювали б дискомфорту для споживачів, знизивши при цьому виявлені АМКУ антиконкурентні ризики.